Набув чинності закон "Про засади запобігання і протидії корупції".
— Загалом закон узгоджений із Цивільною конвенцією про боротьбу з корупцією, яку Україна ратифікувала 2005 року, — коментує голова громадського руху "Закон і справедливість", адвокат Руслан Радецький, 38 років. — Утім, визначення корупції у ньому настільки громіздке, що його складно зрозуміти пересічній людині. Друга стаття Конвенції чітко вказує: корупціонер — не тільки посадова особа, яка взяла хабар, а й людина, що надала їй матеріальні блага. Треба було взяти це визначення. Суто українське формулювання корупції сприятиме недоведенню правопорушення, яке вчинив державний службовець високого рангу.
Чи працюватиме антикорупційний закон?
— Якщо говорити, чи буде він законом для всіх, гадаю, що для цього немає достатньої політичної волі. Закон вийшов досить жорсткий, і у той же час досить сирим по відношенню до посадових осіб вищої ланки державної влади.
Корупція є одним з аспектів, що несе загрозу національній безпеці і тут законодавець мав би передбачити в Законі роль Ради національної безпеки і оборони України. Нажаль, а мабуть і умисно законодавець не побажав наділити Раду національної безпеки і оборони України такими повноваженнями, а залишив це на завтра. Відсутність центрального органу по боротьбі з корупцією з відповідними повноваженням не дозволить у повному обсязі реалізувати Закон.
Скоріше за все, при міністерствах залишать відділи, сектори боротьби з корупцією, який рахуватиме, скільки складено протоколів, скільки людей притягнуто до відповідальності. А потрібен державний орган із повноваженнями контролю і за депутатами, і за президентом. Чому у Сполучених Штатах рада нацбезпеки може контролювати президента, а у нас ні?
Які залишилися в законі лазівки для корупціонерів?
— Родичі чиновників зовсім не зобов'язані звітувати про свої прибутки і витрати. Якщо у країнах Балтії перевіряючий орган дізнається, що авто чиновника за 100 тисяч євро — це подарунок брата, то цього брата можуть спитати, звідки гроші. Контролюють увесь ланцюг.
Дія нашого закону також не розповсюджується на двоюрідних братів-сестер.
Іще одна лазівка — посада почесного президента. Народний депутат, будучи почесним президентом корпорації, швидше є депутатом тієї корпорації, аніж народу. Окрім цього, більшість депутатів володіють компаніями в офшорних зонах. Інтереси такої господарської діяльності не завжди відповідають інтересам національної безпеки.
Новий закон розширив коло осіб, яких можна притягнути до відповідальності?
— Під дію закону потрапляють члени Центральної виборчої комісії та Вищої ради юстиції. Та їхня відповідальність за корупційні діяння була передбачена і раніше, бо всі вони державні службовці. Але закон не працював. Тепер ми маємо сотні державних службовців високого рангу, майновий стан яких не відповідає їхній зарплаті. Коли рядовий працівник державного органу влади бачить, що його начальник приїздить на "мерседесі" вартістю 500 тисяч доларів, то що його стримає в бажанні мати таке саме авто? Ось вам і основа корупції.
Кого здебільшого стосуватимуться антикорупційні справи?
— Притягнути до відповідальності міністра навряд чи вдасться, бо хто захоче мати конфлікт із провладною політичною силою. Цапів-відбувайлів робитимуть із чиновників середньої ланки — головних спеціалістів, начальників відділів, незначних управлінь.
Чиновники тепер зможуть отримувати лише два подарунки на рік вартістю до 480 гривень кожен. Ця норма важлива?
— Якщо чиновник не отримує подарунок публічно, то факт дарунку важко довести. Тому ця норма не завжди працюватиме. Сумніваюся також, що вчитель чи хірург із заробітною платою у 1700 гривень відкриє валютний рахунок в установі банку-нерезидента. За такі порушення передбачений штраф від 10 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А за пропозицію або надання неправомірної вигоди службовій особі штраф від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів. Здавалося би, штраф за приховування валютного рахунку у фінансовій установі мав би бути більший, але у нас усе вийшло, як завжди, навпаки.
Які норми закону вважаєте корисними?
— Важливо, що корупцією тепер вважають приховування інформації. Простий приклад — громадянин звертається за відкритою інформацією або за роз'ясненням до державного органу влади, а йому присилають два аркуші цитування законів.
Слід сподіватися, що надання послуг юридичними особами з легалізації або отримання ліцензії на провадження господарської діяльності стане неможливе, а студенти перестануть готувати дипломні роботи за оголошенням на телеграфних стовпах. Бо коли клієнт платить кошти юридичній особі, а державний службовець отримує винагороду від неї, це корупція. Побороти такий вид корупції можливо лише підвищенням відповідальності державного службовця за недотримання порядку видачі ліцензії, а не посиленням вимог до підприємця.
3 
1
Коментарі
2