Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, 52 роки, оцінює економічну ситуацію в країні, прогнозує майбутній курс гривні до долара, аналізує діяльність уряду Юлії Тимошенко і дає поради Президентові.
Наскільки міцною є банківська система, чи витримає вона чергові політичні пристрасті?
— Економічних підстав для її дестабілізації впродовж найближчого року немає. Навіть враховуючи майбутні вибори. Але під питанням залишається інший важливий фактор: негативні очікування населення. Деякі можновладці інколи самі сприяють їх формуванню. Наприклад, міністр економіки робить заяву щодо можливого падіння курсу долара до гривні. Або спікер показник інфляції називає більшим, ніж він є насправді. Згадаймо, що сталося після того, як торік у грудні Леонід Кучма заявив: за три дні банківська система впаде. Люди стали масово забирати свої влади, з"явилися ознаки дестабілізації. Подібних заяв має бути менше. Впевнений, що нинішній Президент витівку Кучми не повторить: Ющенко сім років очолював Нацбанк, тому добре знає ціну таким словам.
Чи варто очікувати подальших коливань курсу гривні?
— Гадаю, тут влада не допустить дестабілізації. Їй це політично невигідно. Нам треба зачепитися за курс 5,05 гривні до долара й не змінювати його. Скоріш за все, проводитиметься саме така політика.
Міжнародний валютний фонд вважає, що в Україні недостатньо міцні гарантії повернення вкладів. Це правда?
— Ситуація з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб цілком відповідає українським реаліям. Розмір гарантованого відшкодування за вкладами становить 5 тис. грн. Та близько 80% усіх вкладів в Україні не перевищують цієї суми. Переважна більшість вкладників, отже, захищені. І це головне.
Вкладник може втратити свої гроші з трьох причин: непрофесійні дії власника банку, непродуману політику НБУ і такі ж рішення уряду. Виходячи з цього, було б логічним, щоб Фонд гарантування вкладів формувався банками, Нацбанком й урядом. Це світова практика. А наш фонд практично цілком сформовано з коштів комерційних банків. Якби свої частки внесли також уряд та Нацбанк, гарантована сума відшкодування була б не 5, а 15 тисяч гривень.
Наскільки реальною була обіцянка Юлії Тимошенко повернути заморожені вклади в радянському Ощадбанку із коштів, отриманих від продажу " Криворіжсталі" ?
— Як тільки політики починають влазити в економіку й малювати відірвані від дійсності райдужні картини, це завжди б"є по всьому суспільству. Слід усвідомлювати: збільшення пенсій, зарплат бюджетникам і таке інше до реального покращення добробуту призведе лише за умови зростання обсягів виробництва та продуктивності праці. Якщо шановна прем"єр-міністр дає людям 10 мільярдів гривень соціальних виплат, на стільки ж треба дати товарів. Інакше ці розрекламовані збільшення доходів з"їсть інфляція. Економіку не обдуриш.
Продавати підприємство, а гроші роздати — нерозважливо. Ідеться ж не про гроші, одержані за результатами сьогоднішньої праці, а про основні фонди, виробничий капітал. Вилучивши звідти кошти та направивши їх на проїдання, ми відмовляємося від доходів, які можна було б отримати для реального підвищення нашого добробуту.
Зрештою — це шлях до інфляції. А вона завдасть шкоди всім. Уявімо, що знайшли міфічне золото Полуботка. Повернули вкладникам 130 мільярдів гривень і — все, Україна пропала. Бо щоб це роздати, треба на таку ж суму виробити. Інакше буде як у 1992—1994 роках.
З іншого боку, борги за вкладами з радянських часів держава повинна погасити. Тут є два варіанти. Один — збільшення темпів зростання ВВП, зменшення енергоємності виробництв, створення робочих місць, спрощення оподаткування. Тобто все, що сприяє економічному зростанню і збільшенню доходів держбюджету. Саме з них слід відраховувати якусь частину, акумулюючи кошти для компенсації втрачених заощаджень.
Другий напрям — робота з Росією, яка прихопила в нас ці гроші 1 січня 1991 року. Заощадження вартістю 40 млрд. доларів було переведено саме туди. Не випадково російський Ощадбанк сьогодні є найбільшим у цій країні. Там зберігають гроші 60% вкладників. Для порівняння: у нашому — трохи більше 5%. Отож повернення вкладів — тема серйозних переговорів із Москвою. Усе інше, окрім цих двох варіантів, — популізм і неправда.
Банківські кредити подорожчають?
— Думаю, на 1—3% подорожчають. Бо після деяких кроків Нацбанку й інфляції подорожчала гривня. Через нестабільну політичну ситуацію зростають банківські ризики.
Подорожчання кредитів — це завжди охолодження економіки. І фізичні особи, і підприємства відмовлятимуться від дорожчих кредитів. Одні менше купуватимуть, а це впливатиме на виробництво та обсяги імпорту. Другі менше вироблятимуть, бо буде невигідно. А зменшення товарів при наявній кількості грошей призводить до збільшення інфляції, а відтак і зростання процентних ставок на кредити. Тут потрапляємо в дуже небезпечну спіраль, вийти з якої буде важко. Це — першочергове завдання, яке сьогодні стоїть перед президентом і стоятиме перед сформованим після парламентських виборів урядом.
В одному з інтерв"ю економічну політику нової влади ви назвали особистою трагедією. Чому?
— Трагедією було дивитися, як почала працювати у владі помаранчева команда. Вони відразу стали на шлях неправди. Відмовилися від відвертої розмови з суспільством, від того, щоб пояснювати: які ж проблеми насправді існують в економіці. Чи то не довіряли людям, чи то вважали, що народ не здатен зрозуміти. Чому було не сказати, що масштабні збільшення зарплат і пенсій призведуть до інфляції й інших економічних проблем? Це ж було очевидно. Таке враження, що багато хто в уряді та оточенні Ющенка працювали на те, щоб дискредитувати помаранчеву революцію, її ідеали, посіяти зневіру в людях, що стояли на майданах. Ухвалювалися непрофесійні, шкідливі рішення — щодо м"яса, цукру, ревальвації гривні, ставлення до банківської системи. Прикладів багато, по суті, уся робота вищих державних чиновників звелася до протистояння між собою. Подумки вони були в майбутній передвиборній кампанії. Місце у владі стало для них важливішим, ніж умови життя українців.
Президентові слід було раніше відправити всіх у відставку?
— До президента також є чимало запитань. Чому він не втрутився, коли робилися очевидні помилки, допустив ревальвацію? Чому не давав об"єктивних оцінок діям уряду? Економічні провали були ж явними. Темпи економічного зростання постійно знижувалися, у липні падіння промислового виробництва становило 2,4%. Слово президента за таких умов дуже важливе. Він мав би це розуміти.
Але Тимошенко свою діяльність у Кабміні вважає успішною. Оперує цифрами, розповідає про соціальні здобутки...
— Це маніпуляція і результатами, і цифрами. Треба чесно говорити про те, що відбувається. Боятися треба не суперника на виборах чи власного народу, а Бога. А він каже: не кради і не бреши.
Новому урядові вдасться виправити ситуацію в економіці?
— Можливо, вдасться. За умови, що в передвиборний період йому не заважатимуть політики. Сподіваюся, Президентові вистачить сил захистити від них уряд. Також добре було б, щоб особисто Віктор Ющенко надалі не ухилявся від втручання в економічну й фінансову ситуацію в державі. Це стало б його найкращим внеском у передвиборну кампанію.
Чим з наведеного володіє ваша сім"я?
(Відсоток сімей)
3 
1
Коментарі