Бойкот товарів певних виробників застосовують у всьому світі, — каже економіст 35-річний Володимир Харко. — В Україні до цього теж були подібні заходи.

Варто згадати відоме гасло "свій до свого по своє", — нагадує експерт. — Воно з'явилося на початку ХХ століття в час становлення ко­операції. Андрей Шептицький (предстоятель Української греко-католицької церкви. — "ГПУ") заявив, що той народ, який не тримається купи, не може претендувати на незалежність. Тоді люди вибирали лише своїх підприємців, не ішли до поляків чи євреїв. Результат був позитивний. Наприклад, український кооператив "Маслосоюз" вийшов на європейський ринок. Так само у Канаді серед діаспори діяли українські кредитні спілки.

Про реальні втрати "регіоналів" говорити рано. Це покажуть фінансові підсумки за перший квартал. Та жоден із власників не зізнається у своїх реальних втратах. Вони можуть становити 10, а подекуди і 20 відсотків. Свідчення того, що втрати таки є, — львівський гіпермаркет "Епіцентр". Він відправляє працівників у позапланову неоплачувану відпустку.

Від бойкоту страждають не лише власники-"регіонали". Прості робітники теж. А також виробники товарів. Вони можуть бути взагалі безпартійні. Та ніде у світі такого нема, щоб виробник не дослуховувався до споживача.

Більшість "регіоналів" ішли в партію якраз заради підтримки свого бізнесу. Вкупі вони десь когось усунули з ринку. Тому цей бойкот матиме позитив для української економіки — на ринок зможуть вийти інші виробники.

×