Чи здатний уряд Миколи Азарова, 100 днів якого вже минули, задовольняти всі життєві потреби українців? Чи відповідає їм економічна політика трьох урядів зразка 2003–2004 років, кінця 2007-го і середини 2010-го, причетність Миколи Азарова до яких породила термін "азаровщина"?
Зміцнення гривні та приборкання інфляції. У цій економічній потребі зацікавлені громадяни, підприємці, компанії, орієнтовані на внутрішній ринок, а також торгівля, весь державний сектор економіки.
"Азаровщина", проте, довела до інфляційного стрибка — з -0,6% до 12,3% 2003–2004-го, до інфляції 16,6% 2007-го і постійно тяжіла до девальвації гривні в інтересах великих експортерів.
За п"ять місяців 2010-го ціни виробників зросли на 15%, а споживчі — на 4%. Це офіційна статистика, реальна ситуація набагато гірша. Гривня девальвувала з 7,89 до 7,93 за $1.
Скорочення дефіциту бюджету і зовнішнього боргу. Це необхідна умова стабілізації державних фінансів і поновлення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями.
За Азарова дефіцит зведеного бюджету в 2003–2004 роках вибухнув із 500 млн грн до 11 млрд, а 2007-го — із 3,7 млрд до 7,7 млрд. Валовий зовнішній борг зростав симетрично: із $21,6 млрд до $30,6 млрд і з $54,5 млрд до $80 млрд відповідно.
До цьогорічного бюджету уряд Азарова заклав 57 млрд грн явного дефіциту і не менше 90 млрд прихованого. Зовнішній борг сягне 300 млрд грн. Це більше за державний бюджет.
Децентралізація бюджетної системи і зміна бюджетних пріоритетів. Це запорука виживання місцевого самоврядування та розвитку перспективних сфер економіки.
"Азаровщина", навпаки, передбачає централізацію бюджетної системи. Як "автор 15 бюджетів" Микола Янович послідовно довів частку центрального бюджету в зведеному фінансовому плані до 80%. Про зміну пріоритетів із вугільно-металургійної сфери на високотехнологічні галузі людиною, робота якої породила ще один термін — "бюджетний дерибан", годі мріяти.
Податково-бюджетна реформа. Це нагальна необхідність ліквідувати надмірну централізацію бюджетної системи, схеми повернення податку на додану вартість, неадекватні податкові пільги й тінізацію економіки. Недарма Єврокомісія оцінила українську податкову систему як другу з кінця — гірша лише в Молдові, а бюджетну — як найгіршу в Європі. Але запропоновані урядом-2010 Податковий і Бюджетний кодекси не реформують, а консервують податково-бюджетну системи в оновленому форматі.
Пенсійна реформа. Це вкрай потрібний механізм оздоровлення фінансової системи, який передбачає перехід з однорівневого на хоча б трирівневий принцип пенсійного забезпечення: персональний, державний та корпоративний. Це вимагає рішучих кроків із формування нової податково-бюджетної системи, але уряд Азарова на них не здатний.
Реформа медицини. Ця у прямому сенсі життєва потреба потребує кардинальної зміни мислення і підходів. Але урядовці із законсервованим "совковим" мисленням і небажанням щось змінювати до цього не готові. До слова, вони не користуються послугами загальнодоступної вітчизняної медицини.
Завершення реформи освіти. Впроваджувана у попередні роки викликала затятий спротив антиукраїнських і корупційних політичних сил, проте наближала вітчизняні стандарти освіти до міжнародних. Чи можна очікувати її продовження і завершення від тих, хто кільканадцять років реформ не проводив, потім стримував їх, а зараз поетапно ліквідовує? Напевне, ні.
Урядовці не користуються послугами загальнодоступної вітчизняної медицини
Банківська реформа. Ця економічна потреба виникла внаслідок світової фінансової та української тотальної економічної криз. Потрібно змінити інституційні функції Нацбанку і механізми контролю роботи банків. Але політики, фінансовані представниками великого капіталу і власниками найбільших банків, не зацікавлені у такій реформі.
Модернізація економіки. Це умова конкурентоспроможності України. Ресурсу "виїжджати" на залишках радянських економічних фондів уже немає.
Тим часом "азаровщина" — це навіть не лобіювання, а масштабне забезпечення діяльності однієї сировинної галузі певного регіону. Під час візитів до Росії нові урядовці порушували лише одне економічне питання: квоти на український метал. Не про літаки, судна, автомобілі, крани, двигуни, обладнання чи продукти, а про металопрокат. Яка ж тут модернізація?
Уряди Азарова навіть не асоціюються зі змінами параметрів економічної системи, без яких країна не має перспектив. Замість обіцяних перед виборами економічних реформ влада веде до економічної деградації людей і держави.
3 
1
Коментарі
1