У 2012-й Україна входить у значно складнішому міжнародному становищі порівняно з попереднім роком, вважає директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва 38-річний Олександр Сушко:
— Рік тому Україна була країною з доволі нейтральним міжнародним іміджем, усі двері для нас були відчинені. Нині ми вже говоримо про м'яку міжнародну ізоляцію влади. Вона поки що не передбачає жорстких санкцій, але простір для зовнішньополітичного маневру критично звужений.
Подібна ситуація була у 2003-2004-х, за "кольчужного" скандалу. Тоді звинувачення України в незаконному продажу Іраку радарної системи "Кольчуга" не підтвердилися. А всі нинішні проблеми власноруч сконструйовані владою.
Маємо очевидну кризу у відносинах з Європейським Союзом. З одного боку, завершився переговорний процес щодо Угоди про асоціацію, а це п'ятирічна робота. З іншого — не зрозуміло, що тепер із цим договором робити. Запустити процес набуття чинності цього документа за теперішніх політичних умов майже неможливо.
Україна послабила свої позиції в усіх переговорних процесах на західному векторі. Така сама ситуація і на східному напрямку. До останнього часу Росія дуже переживала через те, що Україна задалеко піде у відносинах із Євросоюзом. Це унеможливило б стратегію російського керівництва повернути нас у свою орбіту під ширмою різних інтеграційних об'єднань. Коли Україна мала перспективи швидко укласти Угоду про асоціацію, російське керівництво готове було на ґрунтовні кроки назустріч у ключових питаннях. А зараз у Москві знають, що ми вже нікуди не рухаємося, а тому виторгувати в неї щось суттєве, зокрема в газових переговорах, не вийде. Росія дуже впевнено наполягає на своєму контролі газотранспортної системи України.
Можливість балансувати була нашим ресурсом на міжнародній арені. Граючи на певному розходженні стратегічних інтересів Євросоюзу та Росії, Київ міг отримувати максимальну вигоду з обох сторін. Зараз нема й мови про будь-які торги чи дипломатичні ігри, які ще донедавна здавалися цілком можливими.
На жаль, нинішнє керівництво держави не готове робити кроки у площині реформування судової системи, про які йому прямим текстом говорили європейські лідери. Для багатьох став несподіванкою той факт, що міркування особистої помсти для президента виявилися вагомішими, ніж проведення якогось раціонального зовнішньо-політичного курсу. Він радше знехтує укладанням Угоди про асоціацію або газотранспортною системою, аніж вирішить справу Тимошенко з урахуванням європейських уявлень про справедливе судочинство.
3 
1
Коментарі
8