Президент модельної агенції "Карін" та голова благодійного фонду "Обдаровані діти — майбутнє України" Влада Литовченко, 35 років, вважає, що знаменитості мають дбати про маленьких українців.
Навіщо ви займаєтеся благодійністю?
— Хочу сприяти появі в нашій країні нової творчої еліти. Протягом 16 років незалежності люди були зайняті зароблянням грошей. Думали головним чином про те, як прогодувати свої родини. А творчий розвиток дітей відійшов на другий план. Це треба виправляти. Тоді років за десять в Україні з"явиться нова творча інтелігенція, освічені, культурні й талановиті люди.
Наскільки обдаровані сучасні українські діти?
— Усі діти талановиті. Головне — розвити їхні здібності. Важливо, щоб на шляху кожного маленького громадянина зустрілися дорослі, які допоможуть йому це зробити, підтримають його таланти. Незалежно від того, стане ця дитина знаменитою чи ні.
Що думаєте про підтримку обдарованих дітей українською державою?
— Цілеспрямованої політики немає. Добре, що з"являються різні благодійні організації. Наприклад, фонд Володимира Гришка шукає молоді дарування, допомагає їм розвиватися. Відомі творчі люди не мають права зациклюватися на своїх успіхах, славі й гонорарах. Вони також повинні дбати про майбутнє — тобто про дітей. Тоді й розпочнеться відродження культури, формування творчої еліти.
Що конкретно робить ваш фонд?
— Ми допомагаємо талановитим дітям із малозабезпечених родин і дітям-сиротам. Встановлюємо спеціальні стипендії, сприяємо їхній участі в творчих конкурсах і фестивалях. Реалізуємо великі благодійні проекти, гроші від яких ідуть на допомогу обдарованим дітям. З нагоди дня Святого Миколая з Тетяною Франчук проводимо в галереї сучасного мистецтва "Kyiv.FineArt" виставку дитячого малюнка "Малюю світ", котра закінчиться благодійним аукціоном. Усі зібрані кошти підуть на подарунки обдарованим дітям із малозабезпечених сімей. 19 грудня на традиційну святкову виставу збираємо творчих дітей зі шкіл-інтернатів міста Бровари. Вони виступатимуть разом із професійними артистами.
У перспективі включатимемо кращі дитячі номери у концертні програми разом із виступами відомих українських артистів. Також проводитимемо майстер-класи для талановитих дітей. І не тільки з вокалу, танців, дефіле, але й зі стилістики, дизайну тощо. Співпрацювати погодилися мої друзі — хореограф Григорій Чапкіс, співаки Віктор Павлік та Віталій Козловський, співачка Галліна, скульптор Олег Пінчук, дизайнер Діана Дорожкіна.
А чому обрали саме броварські інтернати?
— Я родом із Броварів, і мені дуже хочеться підтримати рідне місто. Ми вже співпрацюємо з двома київськими інтернатами й минулого разу на наше свято запрошували дітей саме з них. А тепер поїдемо до Броварів.
Усе почалося з банального подарунка, потім ми подружилися
Талановиті діти звідти будуть під моїм патронатом навіть незалежно від фонду. Сьогодні я допомагаю 16-річній Ганнусі, з якою познайомилася в одному з інтернатів півтора року тому. Усе почалося з банального подарунка, потім ми подружилися. Зараз вона близька до моєї родини. Допомагатиму їй вступити у броварський торгово-економічний інститут.
Чи можна за допомогою благодійності вирішити соціальні проблеми, що є в державі?
— Вирішити ці проблеми замість держави благодійність не може. Та й це не її завдання. Вона має допомагати конкретним людям. Бо в держави не вистачає грошей, або ж руки в неї не доходять допомогти всім. Тим-таки обдарованим дітям. І на цей випадок мають бути меценати, небайдужі до майбутнього нашого суспільства. Дякувати Богу, нині благодійний рух шириться.
Чи можна його порівнювати із західними країнами?
— Ще зарано. Добре вже те, що за такий короткий термін незалежності нашої держави ми прийшли до усвідомлення потреби у благодійності як такій. У США, наприклад, засади благодійництва заклав ще 1889 року мільйонер Ендрю Карнегі. У своєму есе "Проповідь багатства" він доводив, що багаті мають допомагати бідним. Сполучені Штати — перша в світі країна, що зробила благодійництво престижною і вигідною справою. Там ще на початку минулого століття у податкове законодавство внесли зміни, що зменшували податок на пожертвування, на благодійництво.
Чи важко в Україні займатися благодійністю, знаходити фінансування?
— Важко. Доводиться стукати в багато дверей, і не кожні відкриваються. Із благодійної допомоги треба платити податок — такого немає в західних державах і навіть у Росії. Там бізнесмени й самі залюбки пропонують допомогу, бо окрім пошани в суспільстві отримують і суттєві пільги. Нашому ж підприємцю для офіційної благодійності треба підписати стільки папірців, що бажання допомагати може зникнути. У США та Європі компанії прораховують та розподіляють благодійницькі бюджети заздалегідь. Наші ж бізнесмени роблять це найчастіше спонтанно, час од часу.
Крім податкових пільг, що ще мала б зробити держава для заохочення благодійності?
— Змінити ставлення до людей, які хочуть і можуть займатися благодійництвом. Це благородна справа. І ставлення має бути поважне, партнерське. Може, варто створити якусь спілку благодійників, котра могла б впливати на державну політику щодо підтримки культури, освіти та мистецтва. А згодом — навіть банк, до якого надходили б проекти та заявки від конкретних людей, які потребують меценатської чи благодійної підтримки. Ну й, звісно, благодійництво неможливе без стабільного розвитку вітчизняного бізнесу. Про це теж має дбати держава.
8 
35413
Коментарі
1