— Для українців це була війна за виживання. Її не можна називати радянсько-німецькою. Бо на нашу землю вдерлася і мільйонна румунська армія, а також угорські, італійські і навіть фінські війська, — каже доктор історичних наук Станіслав Кульчицький, 71 рік.
— Наші співвітчизники воювали на всіх фронтах — проти Польщі, Фінляндії, Німеччини, Японії. Тому ця війна стала для українців водночас і світовою, і вітчизняною. Але ці поняття не входять в одну площину. Як Велика Вітчизняна війна закінчилася не в жовтні 1944-го визволенням України, а у травні 1945-го. Як Друга світова – не у травні 1945-го, а у вересні.
Загальні втрати радянської на той час України сягають 10 мільйонів людей. Це не тільки українці по крові, а всі, хто жив і загинув на нашій землі, включаючи євреїв, яких пригнали з Угорщини. Точної статистики нема. Після того, як Сталін у березні 1942-го скасував солдатські медальйони, годі порахувати кількість загиблих на фронті і тих, хто пропав безвісти чи опинився по інший бік битви. Крім того, під час війни відбувалися колосальні міграції людей. Ніхто не знає, скільки громадян України пішли з німцями і залишилися в еміграції.
Знищили 714 міст і 28 тисяч сіл, 2 мільйони будинків
На міжнародній конференції у Москві 1994 року історики вирішили, що всі втрати Радянського Союзу сягають 27 мільйонів осіб. Але це підозріло мала цифра. Дехто з науковців називає 40 мільйонів загиблих. Статистика і демографія тих часів або досі закриті для української громадськості, або зосереджені в спецхранах Росії. Інші країни-учасниці війни знають свої втрати з точністю до кількох сотень загиблих. А деякі — до однієї людини.
Під час воєнних дій в Україні повністю або частково знищили 714 міст і 28 тисяч сіл, 2 мільйони будинків. Без житла залишилося 10 мільйонів людей. Також зруйновано 16 150 промислових підприємств. Державна комісія оцінила матеріальні втрати Української РСР у 1,2 трильйона карбованців.
2 
35413
Коментарі