Зі спеціального повідомлення ГПУ про факти людожерства на Київщині:
"В с. Молодецком у гр. Гуцаленко пропал 3-летний мальчик. Несмотря на принятые меры к розыску, как со стороны Гуцаленко, так и со стороны сельсовета, мальчик в селе не обнаружен. У отца Гуцаленко явилось подозрение, что его сосед крестьянин Сиваченко часто заманивал мальчика к себе в квартиру, угощая его, а также и то, что указанный Сиваченко в последнее время резал и употреблял для питания собак, кошек и др. животных, смог заманить мальчика и убить с целью употребления его для питания, о чем им и было заявлено в сельсовет... Обыском в двух саженях от квартиры Сиваченко в земле была найдена голова ребенка, с которой был снят череп и вырезаны из головы мозги. Лицо повреждено не было, что дало возможность установить, что обнаруженная голова и кости действительно были пропавшего мальчика, сына Гуцаленко Онисима".
З листа робітників із Білорусії до ЦК КП(б)У:
"Коли це було, щоб Білорусь годувала Україну? Були гірші роки, але Україна годувала Білорусь, а тепер навпаки. Білорусь не проти допомогти українським колгоспам і працьовитим селянам організованим порядком, а не таким, як тепер робиться, що в Білорусії через українців не можна ні пройти, ні проїхати як на залізниці, так й на дорогах. Усюди безліч голодних обірваних українців, які валяються по вулицях містечок Білорусії".
15 липня 1932 року
Завтра в Україні відзначатимуть День пам"яті жертв політичних репресій та голодоморів. Від Великого голоду в 30-х роках минулого століття померло від 3 до 7 млн українців. Торік вшанування жертв тих страшних подій запровадив своїм указом президент Ющенко.
Цього року президент вніс до парламенту законопроект "Про Голодомор 1932—1933 років в Україні". Він передбачає адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору, а головне — той голод визнається геноцидом української нації. Крім того, наступного року в столиці мають спорудити Меморіальний комплекс пам"яті жертв голодоморів в Україні.
Але минулого тижня Верховна Рада навіть не поставила цей законопроект на голосування. Натомість депутати з антикризової коаліції поспішно подали власний проект закону. Замість визначення "геноцид нації" пропонують записати "голодомор, від якого постраждав український народ".
— Дивною є позиція соціалістів, — каже директор Інституту політичних та соціологічних досліджень Володимир Бондаренко, 42 роки. — Їхня газета "Сільські вісті" весь час пише про необхідність визнання Голодомору саме геноцидом. Питання знову політизується. Стає приводом для з"ясування стосунків між президентом і парламентською більшістю.
Позиція антикризової коаліції схожа до позиції Росії. Та також не вважає Голодомор геноцидом. Називає його "так званим голодомором". "Массовый голод начала 30-х годов действительно был во многом обусловлен политикой тогдашнего руководства Советского Союза. Однако совершенно очевидно, что проводилась она не по национальному признаку", — йдеться в заяві російського МЗС.
Покійний американський історик-українознавець Джеймс Мейс доводив, що події 1932–1933 років є таки геноцидом. Вони підпадають під визначення, що містить Конвенція ООН про попередження злочину геноциду і покарання за нього. "Навмисне створення для якоїсь групи людей таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її", — так трактує геноцид конвенція.
Цілком можливо, офіційний Кремль просто побоюється. Бо Україна зможе офіційно виставити Росії, як правонаступниці Радянського Союзу, претензії.
— Ухвалення президентського законопроекту уможливлює надання моральної і матеріальної компенсації жертвам геноциду, — пояснює нардеп від "Нашої України" Борис Беспалий, 53 роки. — У тому числі можна було б вимагати цього від Росії.
Він каже, що згідно з міжнародним законодавством геноцид є карним злочином, який не має строку давності й не підлягає амністії.
Склалася дивна ситуація. Україна добивається визнання Голодомору геноцидом від ООН, тоді як цього неможливо досягти у власній Верховній Раді. Водночас низка парламентів інших країн це вже зробили. Ще 1988 року актом геноциду щодо українців визнав Голодомор конгрес США. Пізніше — парламенти Литви, Канади, Австрії, Угорщини, Аргентини, Грузії, Естонії, Італії та Польщі.
Це справа рук Сталіна
— Абсолютна більшість людей в усіх регіонах України вважають, що голод спричинили саме дії радянської влади, — зауважує заступник директора Інституту історії Національної академії наук Станіслав Кульчицький, 69 років. — Тому дивно, що наш парламент ігнорує визнання Голодомору геноцидом проти українського народу.
На думку дослідника, тема Голодомору здатна об"єднати наше суспільство. Адже найбільше постраждало від нього населення Центральної, Південної та Східної України.
Станіслав Кульчицький радить політикам не приписувати цих злочинів росіянам чи українській Компартії. Вважає, що це справа рук особисто Сталіна. А невизнання Голодомору геноцидом є покриванням його антилюдяної політики.
1 
1
Коментарі