Праймериз як механізм внутрішньопартійної демократії та дисципліни на українському ґрунті дискредитований. Принаймні тими політичними силами, які проводили його перед місцевими виборами. Так вважає Олександр Черненко, 35 років, голова Комітету виборців України:
— По-перше, праймериз не починають за два місяці до виборів. Якщо його проводять напередодні кампанії, то це вже виборча технологія, а не внутрішньопартійний захід.
По-друге, не було чітких, прозорих критеріїв проведення праймеризу. Хтось на вулиці стояв зі скриньками, хтось в інтернеті голосував. "Сильна Україна" Сергія Тігіпка вивісила білборди з маловідомими людьми й не пояснила, куди ці кандидати — в обласну, міську чи яку іншу раду. А як рахували результати і підбивали підсумки — невідомо. Просто показали, що є люди і списки, які нібито сформовано за результатами праймеризу. Якщо ж проаналізувати ці списки персонально, то побачимо там або невідомих людей, або ж відомих, але зі знаком мінус. Сумніваюся, що їх просто так підтримали. А якщо немає довіри до результату, то і механізм неправильний.
Праймериз Єдиного Центру залишився майже непоміченим. Але його позитив у тому, що в ньому взяли участь лише члени партії. Тобто не просто люди на вулиці щось казали, а самі партійці обирали своїх делегатів. Ще один плюс — довкола праймеризу не здійняли особливої помпи. Було більше бажання розібратися в себе, хто популярніший, ніж заробити на цьому електоральні дивіденди.
Якщо немає довіри до результату, то і механізм неправильний
Виборцям варто було запропонувати відкриті списки. Скажімо, у райцентрі Ковель на Волині два тижні тому провели позаполітичний праймериз. Голосували за список із 37-х найавторитетніших городян, яких визначили за допомогою експертних і соціологічних досліджень. Усе було прозоро і з голосуванням, і з відкритим підрахунком голосів. Тепер цей список братиме участь у виборах. Це хороший досвід і вдалий приклад, як місцева влада, виходячи з нинішніх законів, дозволяє людям обрати найдостойніших.
2 
1
Коментарі