Заступник голови російського Народно-демократичного союзу Ірина Хакамада, 51 рік, розчарована поверненням до влади в Україні Віктора Януковича і каже, що в Росії люди більше довіряють Путіну, аніж демократам.
Чому вбили російську журналістку Анну Політковську?
— Це замовне політичне вбивство. Але коріння його може і не йти безпосередньо з Кремля. Я не вірю, що це було пряме замовлення з розряду "влада вбиває радикальних журналістів". Бо самій владі всього цього не треба. Путіну невигідно виправдовуватися зараз перед усіма за те, що в його країні вбили чесну людину з демократичними поглядами, справжнього борця. Окремих романтичних борців влада у нас не вбиває. Вони насправді не є для правлячого режиму реальною загрозою.
То кому ж це було треба?
— Коли влада поводиться так, як у Росії, то злочинність, зокрема й політична, вважає себе безкарною. Все куплено. От і подумали: прихлопнемо Політковську, копати ж сильно ніхто не буде. Справді, жодне замовне вбивство журналістів у Росії так і не було розкрито.
Тобто путінська влада опосередковано заохочує подібні вбивства?
— Влада чинить сваволю. І атмосфера ця провокує не лише вбивства журналістів, а й стрімкий розвиток у Росії національної нетерпимості. Вона спалахує, коли влада починає корчити із себе цинічного патріота. От і маємо тепер "справжніх патріотів" — фашистів, що вбивають іноземців за інший колір шкіри чи іншу мову. В Росії зараз повно радикалів і відвертих відморозків. Не виключено, що це вони добралися до Політковської.
Справу Політковської розкриють?
— Нічого розкрито не буде. Справжнього замовника не знайдуть. Убивць, як у випадку зі Старовойтовою чи Гонгадзе, може й відшукають, але далі виконавців справа не піде.
Це вбивство може стати для Росії чимось подібним до справи Гонгадзе в Україні?
— Політичні вбивства вже давно нікого в Росії не шокують і не об"єднують. Люди стали жорсткішими, вже до такого звикли. "Гонгадзе-2" в Росії не вийде. Український народ волелюбніший, більш європейський. І треба припинити прирівнювати росіян до українців. Влада в Росії та Україні дійсно чимось схожа, але народи — ні.
Ніхто досі не знає, кого обере своїм наступником Путін
В Україні до влади повернулися ті, проти кого спалахнула 2004-го помаранчева революція. Російських демократів це розчаровує?
— Дуже. Були великі сподівання, що Україна почне швидко рухатися вперед і Росія та інші країни СНД братимуть з неї приклад. І як можна було втратити таку можливість? Замість того щоб разом працювати над реформами, почалися конфлікти, розподіл посад. Ваші демократи повторили головну помилку наших — не об"єдналися, а почали шукати ворогів поміж себе. Крім того, треба було одразу ж після революції не чіпати Януковича й наближений до нього бізнес. Не перерозподіляти знову власність. А шукати порозуміння з тими, хто програв, консолідувати націю.
Як розвиватимуться українсько-російські відносини в умовах прозахідного президента і просхідного прем"єра?
— Думаю, Ющенко й надалі рухатиметься прозахідним курсом. Звісно, Москва намагатиметься перетягти на свій бік Януковича. Хоча він уже не той, що був раніше. Не йтиме на солідні поступки Кремлю, а вестиме власну, самостійну гру. Мені здається, що Росія усе менше уваги звертатиме на зовнішню політику й на Україну — у неї вистачає зараз внутрішніх проблем. Усе буде спрямовано на майбутні вибори президента. Ніхто ж досі не знає, кого саме обере своїм наступником Путін. Швидше за все, це стане відомо в останній момент. І це ще більше накручує ситуацію всередині країни.
Що буде характерним для передвиборної Росії?
— І надалі наростатиме боротьба між поганим і жахливим. А добре та світле жодних шансів на перемогу в Росії не має. Його закатали в асфальт. У наших демократів поки що бракує сил, щоб об"єднатися і боротися. У вас була оксамитова революція, а у нас відбувається оксамитова реставрація авторитарного режиму з ринковою економікою. Це ще не тоталітарний режим — тут дозволяють щось цвірінькати. Є слабка видимість багатопартійної системи й демократичних виборів. Це не Радянський Союз у чистому вигляді й не Китай — це влада, яка побудована на нафті й спецслужбах.
Які ж перспективи в російської опозиції?
— Перспективи є, але якщо всі боротимуться разом. Каспаров, Касьянов, Явлінський, Рижков, Хакамада, правозахисники... Не розводити балачки про те, як погано живеться й хто куди йде, а працювати. З огляду на нинішню ситуацію, результат прийде не скоро. Найближчим часом жодних успіхів у опозиції не буде. Ми повинні бути готовими повести за собою народ, а для цього треба почати виправляти власні помилки, працювати з простими людьми. Їх зараз неможливо розбудити, більшість розчарувалися в демократах через їхні минулі хиби. Більше вірять Путіну.
Що ви думаєте про російсько-грузинський конфлікт?
— Тут винні обидві сторони. Саакашвілі потрібно було консолідувати грузинських виборців перед місцевими президентськими виборами. І зараз він працює точнісінько у стилі Володимира Путіна — зліпив зовнішнього ворога. Російських офіцерів заарештували, принижували, при цьому чудово розуміючи: якщо погрожувати російському ведмедю, він обов"язково стане на диби.
І тепер Саакашвілі говорить: бачите, яка страшна Росія! Народ об"єднується і підтримка на наступних виборах грузинському президентові гарантована. Йому наплювати, що від цього страждають прості грузини, яких починають переслідувати в Росії. Російські силовики ж думають, що при нинішній системі їм усе дозволено. Починаються рейди нарядів міліції по школах, де вчаться грузинські діти, приниження грузинів. У цих же солдафонів інтелект не працював ніколи. А Путін на місцях ситуацію не контролює.
7 
1
Коментарі