Голова Національного форуму профспілок України 40-річний Мирослав Якібчук вважає, що погодинну оплату праці запровадили на догоду роботодавцям.
Міністерство праці та соцполітики звітує про падіння рівня безробіття, мовляв, без роботи в нас зараз не більше 600 тисяч. Це правда?
— Реальна цифра — більше 3 мільйонів. Мінпраці користується лише тими даними, які надходять від Фонду зайнятості. Тобто враховано тільки тих, що подали документи на біржу й претендують на вакансії. А інформація про тих, хто звільнився за власним бажанням або кого звільнили примусово, надходить із запізненням.
Тобто, якщо людину звільняють за законом, її попереджають про це за два місяці. Отож інформацію про це надають наприкінці кварталу. Якщо звільнили, скажімо, 1 січня, то тільки в квітні це буде враховано.
Загалом реальну кількість безробітних вирахувати нескладно. Беремо чисельність працездатного населення й віднімаємо тих, хто платить внески до Фонду соціального захисту. Решта — безробітні. Тобто сьогодні 21 мільйон людей, які можуть працювати. До фондів сплачують близько 16 мільйонів. Різниця 5 мільйонів, але є ще 2 мільйони, які не працюють за переконанням. У підсумку виходить близько 3 мільйонів безробітних.
Чому Мінпраці занижує показники?
— Вони маніпулюють цифрами, аби приховати від людей справжню ситуацію.
Зараз багато людей опинилися в скрутній ситуації. Чому вони не страйкують чи не виходять на вулиці, щоби захистити свої права?
— Бо в українців такий менталітет. Ми завжди чекаємо, сподіваємося на краще. Напевне, ще чаша не переповнилася, люди ще готові терпіти. Але щомісяця кількість незадоволених зростає. Якщо торік готових до радикальних дій були 2–3 відсотки, то сьогодні — більше 20.
Чого очікувати на ринку праці?
— Економічна й політична ситуація в державі не сприяє створенню робочих місць та зростанню інвестицій в економіку. Немає стратегічного плану розвитку. Тому говорити про райдужні перспективи важко. Сьогодні ми чуємо лише популістські заяви політиків, характерні для виборчої кампанії. Тому ситуація на ринку праці тільки погіршуватиметься. Зараз міжсезоння, багато людей у відпустках, то якось легше. Але гроші, які були надруковані й пішли на газ, на виплату пенсій та зарплат, дадуться взнаки в жовтні та листопаді. Друкувати нині гроші — це спричинити обвал гривні. Тому про стабілізацію не йдеться. Осінь буде екзаменом для політиків на здатність керувати країною.
Тобто з осені криза тільки поглибиться?
— Так. Бо економіка досі у фазі спаду, хоч уряд і твердить, що вона оживає, і ростуть показники. Але визначати стан економіки треба за кишенями людей: яку вони отримують зарплату і скільки витрачають. Про яке зростання можна говорити, якщо ціни йдуть угору, зарплати заморожені і навіть падають?! Хіба росте купівельна спроможність? Чому закриваються магазини, кафе? Чому в кілька разів зменшилася кількість людей, які їдуть відпочивати? Хіба запрацювали нормально банки і ринок нерухомості? А з цього всього складається реальна картина, яку видно неозброєним оком.
Осінь буде екзаменом на виживання
Доки не працюватиме сектор реальної економіки, доки всі соціальні пільги не будуть прив"язані до нього, доти наслідками буде інфляція і подальше зубожіння. Гроші на соціалку не проходять через робочі місця, випуск товарів. Їх друкують або беруть у борг. Це тільки поглиблює кризу. Газ сьогодні купують за однією ціною, населенню продають за іншою, а різницю дотують із бюджету. А коли не вистачає на це грошей — їх друкують. Усе це спрямовано лише на завоювання голосів на майбутніх виборах. Це антидержавні кроки, і наслідки ми вже бачимо. Для порівняння: у нас на соціальні потреби йде 21 відсоток валового внутрішнього продукту, а в Європі — 2 відсотки.
А підвищення соціальних стандартів, яке пропонує Партія регіонів, — це не популізм?
— Чистої води. "Регіонали" чудово розуміють, що Верховна Рада не ухвалить рішення про підвищення мінімального прожиткового мінімуму і зарплат. Грошей на це немає. А якщо піти на такий крок, то наступного дня держава стане банкротом. Можливо, треба змінити структуру соціальних виплат, дотацій і перейти до цивілізованих методів роботи. Наприклад, соціальні пільги й виплати нехай отримують тільки ті категорії населення, які не можуть працювати. Вони мають жити за рахунок держави. А в нас сьогодні 90 відсотків пільговиків. Має бути чіткий механізм.
Те саме стосується і погодинної оплати праці. Якщо ми справді хочемо покращити рівень життя людей, то погодинна оплата праці має бути прив"язана не до прожиткового мінімуму й мінімальної зарплати. Вона повинна відповідати соціальним європейським стандартам. Щоби людина не отримувала ще менше. Уряд уже ставив експеримент на шахтарях, коли запровадили погодинну оплату праці. Тепер гірників спускають у шахту на 4 години. Погодинна оплата праці можлива для вчителів, вихователів, які погодинно викладають. Але при цьому ставка має бути, наприклад, не менше 80 гривень за годину. Також треба чітко встановити залежність оплати від кваліфікації. Бо коли низькокваліфікованого працівника прирівнюють до висококваліфікованого — це неправильно.
Кому вигідне таке нововведення?
— У нинішній Верховній Раді багато роботодавців. Вони незаконно скорочують робочий час, роблять людям неповний робочий день, тиждень. Для них це вигідно, адже вони заощаджують.
Нещодавно Кабмін прийняв рішення, що підприємства можуть проводити бартерні взаєморозрахунки. То скоро можуть повернутися до схем 1990-х років — видавати зарплату консервами, цукром, пилососами тощо?
— Не думаю, що уряд на це піде, бо він порушить усі норми законодавства. Але те, що на деяких підприємствах уже таке почалося, свідчить про нестабільність економіки. Це катастрофа.
Сьогодні триває війна указів між мером столиці Леонідом Черновецьким і прем"єркою Юлією Тимошенко щодо підвищення тарифів на комунальні послуги. Він затверджує, вона скасовує…
— Будь-які підвищення тарифів мають узгоджуватися з галузевими профспілками, вони повинні бути обґрунтованими. А так просто намагаються за рахунок нас зберегти свої надприбутки. Адже відомо, хто контролює комунальні служби і генеруючи компанії.
Люди часто нарікають, що профспілки їх не захищають.
— Проблема в тому, що профспілки неконсолідовані, досі не стали потужною рушійною силою, яка б надійно захищала інтереси людей. Вони політизовані. Он Федерацію профспілок очолює представник "Регіонів" Василь Хара, то вона в унісон із ними й співає. Ми категорично проти цього й за об"єднання всіх профспілок.
Як змусити роботодавців зважати на профспілки?
— Виступати одностайно. Захистити свої інтереси можуть лише громадяни. А "бити батька легше гуртом", коли профспілкові організації об"єднані.
3 
1
Коментарі
1