Міносвіти оголосило конкурс на заміщення посади ректора Донецького національного університету. Доктор фізико-математичних наук, Герой України Володимир Шевченко очолював його з 26 липня 1986-го. 29 липня його звільнили за наказом міністра освіти Дмитра Табачника. Обов'язки ректора виконує декан обліково-фінансового факультету Петро Єгоров. Обрати керівника вузу мають до 15 грудня.
— Коли мене звільняли, обіцяли титул почесного ректора з довічним збереженням привілеїв, — говорить Володимир Шевченко, 69 років. Зараз він завідує кафедрою прикладної механіки і комп'ютерних технологій, на громадських засадах очолює Донецький науковий центр. — Але, як-то кажуть, "я тебе обещал и еще раз дам". Забрали і науковий кабінет, і особистий, і службову машину.
Під час зустрічей із міністром не відчували загрози звільнення?
— Жодної. Відколи Дмитро Володимирович став міністром, у нас було з десяток зустрічей на різних заходах і п'ять — безпосередніх. Під час мого звільнення він ясно дав зрозуміти, що виконує чиюсь волю. 28 липня закінчувався семирічний термін мого контракту. Я відзвітував, кадрова комісія міністерства рекомендувала мене на наступний термін. І раптом за добу до мого звільнення дзвонять з приймальнi голови облдержадміністрації: завтра о 8.00 бути в губернатора. У кабінеті Анатолія Близнюка міністр сказав: "По указанию свыше, — тицяє пальцем угору, — вы освобождаетесь". Я пожартував: "Сподіваюся, це не Бог". Міністр запропонував звільнитися за власним бажанням. Я відповів, що не японець, тому робити собі харакірі не буду. Це ж не ключі передати від кабінету. Іти ректор повинен тільки тоді, коли за нього не проголосували. Решта — порушення автономії як головного принципу системи вищої школи у світі.
Нажили ворогів у верхах?
— Мабуть, люди заздрять моєму впливу. Ректор класичного університету за всіх часів був постаттю шанованою. А наш вуз — найавторитетніший центр освіти й науки в регіоні. Благонадійність ректора має значення для влади. Хоча в останні роки радянської влади демократії було більше, ніж зараз. Сьогодні мати власну думку — недобре, особливо недобре — її висловлювати.
З ім'ям вашого тимчасового наступника на посаді пов'язаний скандальний аукціон екзаменаційних оцінок на обліково-фінансовому факультеті. Не шкодуєте, що не звільнили його?
— Про те, що коїлося на обліково-фінансовому факультеті, я дiзнався від журналістів. Міністром був тоді Василь Кремень. Я попросив його не звільняти Петра Єгорова і в результаті сам дістав догану. Але я захищав вуз, тому не шкодую.
Називати себе претендентом на посаду ректора Петро Володимирович почав задовго до оголошення конкурсу. Зараз він пропонує знести корпус філфаку, а на його місці та замiсть спортмайданчика спорудити хмарочос. Але ж ця довоєнна будівля належить до пам'яток архітектури. Із цієї будівлі починався університет, там є меморіал Стуса, який вчився у нас п'ять років. Петро Володимирович обіцяє знайти спонсора. Але на яких умовах спонсори допоможуть університету? Просто так ніхто грошей не дає.
Кажуть, вас звільнили за відмову стати членом Партії регіонів.
— Це чутки. Членства в "Регіонах" мені ніколи не пропонували. Але ставлення місцевої влади до мене справді змінилося, коли я підняв галас навколо захоплення університетських земель на території студмiстечка під будівництво генделика. Ми виграли всі суди, але ділянку нам не вiддали. Півтора року тому було рішення про знесення незаконної будiвлi, проте фірма "Альфа-спорт" успішно продовжує своє. Після мого звільнення незаконну забудову прискорили.
Кажуть, мене звiльнили за українство. Хоча очолювати конгрес україністів мене уповноважив Кабмін прем'єра Януковича. За колишньої влади мені ставили за провину, що лише три чверті студентів навчаються українською мовою, а тепер за те саме "шиють" націоналізм.
Боротиметеся за посаду ректора?
— Якщо колеги ризикнуть підтримати, піду на вибори. Хоча губернатор Близнюк двічі не радив мені висуватися в ректори. І міністр Табачник не рекомендував. У мене ж низький рівень "соглашатєльства". Багато хто вважає, що для мене небезпечно брати участь у конкурсi.
3 
1
Коментарі
18