Серцю, як відомо, не накажеш. Якщо не лежить у людини до чогось душа, то таки примусити звернути увагу на нецікавий предмет можуть лише виняткові обставини, з якими не можна не рахуватися.
Про те, що Віктор Ющенко до футболу, м"яко кажучи, байдужий, було відомо давно. На відміну від свого попередника на президентській посаді, палкого уболівальника цього виду спорту, нинішній глава держави футбольні матчі відвідував лише двічі.
Уперше це сталося два роки тому на грі проти Данії у Києві. Тоді президент демонстративно не пішов до віп-ложі, перетворивши на неї трибуну "А", яку довелося охороняти відповідним чином. Торік Ющенко таки подивився футбол із належного йому за посадою крісла. Сталося це у німецькому Гамбурзі, де збірна України програла чвертьфінальний матч Кубка світу майбутнім чемпіонам, команді Італії. Окрім цього, Віктор Андрійович приїздив один раз на тренувальну базу збірної України. Там, звертаючись до футболістів і тренерів, переплутав чемпіонати світу та Європи.
Тоді, напевно, й намітився злам у ставленні президента до футболу. Торік улітку за його указом групу футболістів, тренерів та функціонерів нагородили орденами й медалями. Але ходити на футбольні змагання Віктор Ющенко так і не почав.
Ющенко це зрозумів, або йому вчасно підказали
Усе змінилося цієї весни, коли президент особисто прийняв керівника Міжнародної федерації футболу (ФІФА) Йозефа Блаттера і вручив йому орден. Сьогодні Ющенко має нагородити футболістів і тренерів збірної, завітавши до недавно зведеного Дому футболу.
Навряд чи за такий короткий термін Ющенко став футбольним уболівальником. Просто реальною стала перспектива отримання Україною разом із Польщею права на організацію фінального турніру Євро-2012. А це вам не Євробачення! І навіть не Олімпійські ігри. Європейський футбольний фінал, якщо його вирішать провести в Україні, гарантовано виведе нашу державу в центр уваги світової громадськості. І не на один день, а на шість років. Президент держави, яка зголосилася прийняти в себе кращі футбольні команди Європи, не має права бути осторонь футболу. І Ющенко напевно це зрозумів, або йому вчасно підказали.
Найголовніше те, що увага до футболу вигідна абсолютно всім. Він сьогодні — чи не єдиний майданчик, на якому спокійно можуть співпрацювати всі політичні сили та гілки влади, не ризикуючи втратити свою популярність. Якщо ж ураховувати властивість нашого місцевого начальства в усьому мавпувати начальство столичне, то й на місцях — в областях, містах, районах і селах — керівництво теж неминуче зацікавиться футболом. І від цього так само ніхто не програє. Ні начальство, ні футбол, ні ми з вами. І ті, хто любить футбол, і ті, у кого душа до нього ще донедавна не лежала.
4 
35413
Коментарі