Теплову модернізацію житла у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства оцінюють у 150 млрд грн. Обладнання будинків індивідуальними тепловими пунктами мало б коштувати близько 20 млрд грн й економити щороку до 3 млрд кубометрів природного газу.
— Цифру отримали приблизну — площу всіх багатоповерхових будинків помножили на вартість квадратного метра термомодернізації. А метр зараз коштує, за мінімальними оцінками, від тисячі до півтори тисячі гривень. Така інвестиція окупиться за вісім-дев'ять років — за рахунок економії коштів на опалення, — каже директор запорізької енергосервісної компанії "Екологічні системи" 61-річний Василь Степаненко. — А при інвестуванні в утеплення домівок треба мати точні розрахунки, бо приблизні цифри банк, який мав би видати кредит жителеві, не влаштують.
Термомодернізація може бути поверхнева, середня і глибока. Європа пішла останнім шляхом, бо найбільше тепла втрачається у будинках. Тому там намагаються досягти річної норми витрат енергії 15 кіловат-годин на метр квадратний. Для нас така норма нездійсненна, треба керуватися реаліями. Ми зможемо встановити лише 30-40 кіловат-годин на квадратний метр. Зараз ця цифра сягає понад 300. Відповідно, економія у три мільярди кубометрів газу, про яку кажуть у міністерстві, замала. Централізоване теплопостачання споживає 9 мільярдів "кубів" на рік. Із цієї цифри треба заощаджувати 65 відсотків, а не третину.
Треба міняти систему опалення таким чином, щоб людина могла сама регулювати тепло у житлі. У нас люди не мають жодної можливості маневру — за вікном температура нуль, а батареї гріють так, ніби 5 морозу. Зайве тепло скидається у відчинені вікна, бо вдома задуха. На Заході на батареях встановлені регулятори температури. Є лічильники-розподільники — недорогі прилади, які показують, скільки тепла витратили у кожній кімнаті. Витратив більше тепла — більше заплатив. Щоб такі прилади встановили й у нас, потрібна цілеспрямована державна політика. Адже потрібно зайти в кожен дім, зняти батарею, встановити тепловий екран, регулятор, лічильник. А чиновники 15 років борються за встановлення приладів обліку тепла на будівлі. У Києві, наприклад, ними оснастили лише 15 відсотків будівель. Навіть у новобудовах цих приладів немає, хоч там найпростіше їх встановити.
Зараз єдиної точки зору на терміни тепломодернізації будинків немає. Закон про енергетичну ефективність переписують четвертий рік. У першій редакції передбачалося, що відсотки за позиками на тепломодернізацію платитиме держава. Тоді всі громадяни могли б займати в банках гроші на такі проекти. Зараз цього у законі немає. Якщо документ приймуть у такій редакції, то він буде мало кому потрібен.
3 
1
Коментарі
1