Україна перебуває у стані громадянської інформаційної війни. Правда, через специфіку "воєнних" дій мало хто про це здогадується. Але в засобах масової інформації снаряди вибухають то тут, то там: нафтозаводи намагаються відщипнути від бізнесу незалежних мереж автозаправних станцій, виробники феросплавів не помиряться з металургами, автоскладальні заводи хочуть поправити становище за рахунок імпортерів. Цей перелік можна продовжити.
У всіх випадках логіка "незадоволених" однакова: врятувати ситуацію можуть тільки пільги та обмеження імпорту. Якщо перевести ці побажання в гроші, виходить чимала сума. Преференції, про які просять нафтопереробні заводи, за оцінкою експертів, потягнуть на 25 млрд грн. За дешеву електроенергію, що її вибивають для себе феросплавники, сотні мільйонів гривень муситимуть заплатити бюджетна сфера та житлово-комунальне господарство. При збільшенні імпортного мита на автомобілі на порядок знижуються відповідні митні надходження, оскільки легковики починають завозити як машинокомплекти.
Причина "занепаду" деяких галузей, на жаль, теж одна — небажання або відсутність можливості у приватних власників витрачатися на модернізацію своїх підприємств. Візьміть шість українських нафтозаводів — сумарний обсяг інвестицій в їх реконструкцію зіставний із вливаннями в один білоруський Мозирський НПЗ.
Запорізький завод феросплавів 2010 року мав намір будувати власну підстанцію за 70 млн грн для отримання дешевої електроенергії. Проект не реалізували. Про підвищення енергоефективності теж нічого не чути. Але підприємство разом з іншими феросплавними заводами продовжує добиватися низьких енерготарифів дешевшими способами — акціями протесту і зверненнями до всіх інстанцій.
Запорізький автомобілебудівний завод увесь час нарікає на відсутність коштів для модернізації модельного ряду. Тому ЗАЗ постачає українцям перевірену класику, а також моделі китайської розробки, до яких не треба оплачувати ліцензії на складання. Паралельно цей виробник підтримує обмеження імпорту автомобілів з об'ємом двигуна від 1,0 до 2,2 л, на які припадає до 80-90% продажу автосалонів. Аби більше купували "китайців" українського складання?
Пільги для одних галузей означають збитки не тільки держбюджету, який багато хто сприймає як аморфне поняття, а й для конкретних бізнес-груп. Аналітик "АРТ Капітал" Станіслав Зеленецький бачить вигоду в разі запровадження імпортного мита на бензин для групи "Приват", яка контролює три НПЗ, а також для бізнесмена Дмитра Фірташа як потенційного власника Лисичанського нафтозаводу. У разі обмеження ввезення феросплавів у виграші той-таки "Приват" і підприємець Віктор Пінчук. Скорочення ввезення автомобілів — на руку корпорації "Богдан Моторз" Петра Порошенка і групі "УкрАвто" Таріела Васадзе.
Хто ж програє? Через запровадження мита на авто втратить депутат від Партії регіонів Дмитро Святаш — його компанія "АІС" контролює до 10% українського авторинку. Збитків зазнають і дрібніші імпортери.
На думку представника парламентського комітету з паливно-енергетичного комплексу Олександра Гудими, внаслідок заходів на "підтримку вітчизняного виробника", хоч як це дивно, втратить і найбагатший українець Рінат Ахметов. Обмеження імпорту феросплавів ударить по його металургійних підприємствах холдингу "Метінвест", які змушені будуть купувати український феросиліцій майже на 20% дорожче за імпортний.
Мито на ввезення нафтопродуктів підірвуть бізнес мережі АЗС "Паралель" цього ж підприємця. Замість литовського палива вся Східна Україна повинна буде купувати бензин і дизель Кременчуцького і Лисичанського нафтопереробних заводів. Фактично країна повернеться у 2004 рік, коли ринок контролювали "Приват" і три російські нафтові компанії (читай — уряд РФ). А монополісти, як правило, не дають заробити чужим мережам АЗС, вони забирають усю ринкову маржу. Тож "Паралелі" та іншим подібним компаніям доведеться йти на поклін до тих же власників нафтозаводів. Проте дорого продати їх не вийде: бізнес, який нічого не заробляє і залежить від монопольних поставок, коштує дешево.
У Гудими є пояснення такої ситуації. "Раніше групу Ахметова вважали головною" при дворі", а тепер Янукович думає, мабуть, що і так надав йому достатньо преференцій при приватизації енергетики. Тож, напевно, для Ахметова "прописали" нові правила гри", — припускає він. Водночас, на думку народного депутата, "Коломойський є реальною силою: олігархом, медіамагнатом і, зокрема, президентом Європейського єврейського союзу", тому, "з ним могли й поділитися". Впливовим досі є й Дмитро Фірташ.
З іншого боку, Олександр Гудима не виключає, що влада вважає себе настільки сильною, що може повторити справу росіянина Михайла Ходорковського для будь-якого українського олігарха. І в цьому, напевно, політик має рацію. Схоже, президент Віктор Янукович намагається бути рівновіддаленим, наскільки це можливо, від усіх бізнес-груп, створивши для них однакові правила гри. Про це свідчить відсутність рішень державних органів, які були на користь однієї фінансово-промислової групи й на шкоду іншій.
Цю версію підтверджують й оперативно підготовлені та терміново проголосовані парламентом 30 липня в першому читанні два проекти законів про пільги для реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях. Документи передбачають у 2013-2032 роках бюджетне співфінансування інвестиційних проектів, погашення відсотків за кредитами, державні гарантії під позики. На 10 років інвесторів можуть звільнити від податку на прибуток, дати їм право на прискорену амортизацію і преференції щодо імпортного мита і ПДВ під час ввезення обладнання.
Станіслав Зеленецький вважає, що нові закони стануть серйозним аргументом для власників приватних підприємств для початку модернізації, якщо раніше вони її відкладали. Єдина умова — всі галузі мають отримати однаковий доступ до державних ресурсів.
2 
1
Коментарі
1