Минув перший рік президентства Віктора Ющенка. Мабуть, ні він сам, ні мільйони українців не думали, що для нього цей час буде настільки важким і неоднозначним. 23 січня 2005-го він бачився швидше як продовження тріумфу Майдану.
Тоді у київське небо злетіли білі голуби й помаранчеві кульки. Тепер на адресу Ющенка летять переважно критичні стріли. Одні звинувачують його в недостатній твердості й жорсткості, піддатливості апетитам помаранчевих соратників. Інші — у всепрощенні опозиції. Треті — в надмірному захопленні зовнішньою політикою на шкоду внутрішній. А є ще четверті, п"яті...
Це був рік надій і розчарувань водночас
— Українці в силу своєї колоніальної ментальності звикли лаяти владу і всіх, хто при ній, — каже письменник Євген Сверстюк, 77 років. — Тому про погані сторони президентства Ющенка пишуть і говорять багато, а оцінювати позитивне у нас розум не лежить. Ющенко успадкував ту руїну, що творилася протягом десятка років. І в міру сил пробує навести лад.
А от правозахисник Семен Глузман, 59 років, у першому році президентства Ющенка бачить більше негативу:
— Те, що відбувається зараз, — це жахливо. За цей рік ми не побачили продуманої кадрової політики, бачення стратегічного розвитку держави. Найгірше, що підірвано віру людей, їхні очікування. Єдиним позитивом я бачу відданість Ющенка демократичному розвитку країни.
— Втрат і поразок справді більше, ніж перемог і досягнень, — каже керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, 47 років. — Це був рік надій і розчарувань водночас. Але стало більше політичної свободи. Контраст між епохою Кучми і сьогоденням дуже помітний. Зараз більш прозора і цілеспрямована зовнішня політика. Хоча й досі не вибудувано відносин із Росією.
Очевидно, багато хто сподівався на Ющенка як на доброго царя. Він мав прийти і залізною рукою навести в Україні порядок. Та на роль самодержця Віктор Андрійович точно не підходить. Чимало проблем, які президентськими указами чи кадровими призначеннями розв"язати просто неможливо. Зокрема, що стосується розколу між Заходом і Сходом.
— Минув лише рік, — зауважує директор Інституту філософії Мирослав Попович, 75 років. — Це дуже мало для того, аби подолати розкол і наслідки важких передвиборних стосунків. Ющенко повинен мати політичну платформу, на якій би зійшлися насамперед виборці, а не керівництво. Бо практика свідчить, що всякі меморандуми нічого не дають.
Контраст між епохою Кучми і сьогоденням дуже помітний
— Для країни і для мене особисто це був надзвичайно важливий, складний, часом драматичний, але переломний рік, — заявив у телезверненні 23 січня сам Віктор Ющенко. — Я дякую кожному, що ми пережили цей рік разом, за вашу віру і підтримку... Ми усвідомили, що дати відповідь на зовнішні й внутрішні виклики можна тільки разом.
Володимир Фесенко каже про один з головних уроків для президента: Україною не можна правити, нею треба управляти. Він має бути президентом-політиком, який постійно перебуває в діалозі з керівниками інших гілок влади, лідерами різних політичних сил. Ющенкові слід якнайоптимальніше пристосуватися до нових, спричинених конституційною реформою реалій. Треба виправляти негативні, проблемні місця реформи, співпрацювати в цьому з Верховною Радою.
— Хтось говорить про надто м"яку вдачу президента, хтось дорікає йому за нібито слабкість. Але це був рік молодого президента Ющенка, — каже політолог. — Він навчався. Мав надто багато ілюзій: стосовно влади, методів правління країною, своєї команди. Тепер більшості цих ілюзій немає.
Водночас подальші перспективи президента Ющенка зараз виглядають зовсім не так, як у січні 2005-го. Конституційна реформа забрала в нього частину повноважень. Незабаром парламентські вибори. У їх результаті на посаді прем"єра можуть опинитися Віктор Янукович чи Юлія Тимошенко: обоє мають визнану схильність до авторитаризму. Тому перед Ющенком може постати завдання протистояти можливим загрозам демократії, причому з обрізаними власними повноваженнями.
Прем"єром може стати схильна до авторитарних дій людина
— В умовах конституційної реформи має зрости роль президента як політичного керівника держави, — продовжує Володимир Фесенко. — Нового, реального значення набуває поняття "гарант Конституції". Якщо врахувати, що прем"єром справді може стати схильна до авторитарних дій людина, президент має бути більше відданим демократичним цінностям. Для того, аби врівноважувати такого прем"єра. Щоб той не наробив дурниць і не повернув країну в бік авторитарного розвитку.
Семен Глузман вважає, що, незважаючи на свій "м"який" імідж, Ющенко спроможний приймати жорсткі рішення:
— У вересні він розігнав обидві сторони протистояння. Тому можна сподіватися, що в певних ситуаціях у президента вистачить твердості й характеру. Інший позитив у тому, що наше суспільство відкидає диктатуру. Ми — не Росія чи Білорусь. Цінність помаранчевої революції в тому, що українці позбулися почуття страху.
"Він там, нагорі, зовсім сам"
Річницю інавгурації президента України Віктора Ющенка не обійшли своєю увагою мас-медіа світу.
Російські ЗМІ пишуть про атмосферу розчарування в Україні, а перший рік правління "помаранчевої" команди називають дуже непростим. На думку багатьох московських журналістів, 2005-й є періодом "сумнівних успіхів та безсумнівних провалів". Мовляв, Україна знаходиться напередодні виборів до парламенту, і тому вже не до реформ. Почалася боротьба за виборця.
"Промова Ющенка в день річниці свого правління не виправдала багатьох очікувань, — пише "Газета.Ru." — Вона була короткою, не більше 15 хвилин. Ця промова не містила рішучих заяв про політичну кризу в Україні. Частина промови про результати економічного розвитку за рік здається слабкою, хоча президент і виглядав задоволеним".
Західні видання, навпаки, вважають промову Ющенка позитивною. Швейцарська газета "Нойє Цюрхер Цайтунґ" пише: "Ющенко є незаплямованим та іноді сміливим політиком, який заслуговує на увагу Західної Європи. Проте трапляється, що він сприяє тому, що про Україну думають як про країну, на яку неможливо покластися".
Ющенко є незаплямованим та іноді сміливим політиком
Швейцарські журналісти не приховують своїх симпатій до "помаранчевих ідеалів". Однак відзначають хаотичну політику українського уряду, жорстоку боротьбу за владу, неможливість знайти компроміс, плутанину в правовій системі та нерішучість самого Віктора Ющенка.
"Висловлювання президента, на обличчі якого ще видно наслідки отруєння діоксином, демонструють, наскільки Україна ще далека від демократичних норм та принципів правової держави", — вважає "Нойє Цюрхер Цайтунґ".
Віктор Ющенко є Дон Кіхотом, який бореться проти Росії та проти внутрішніх ворогів у парламенті. Саме так висловився щодо річниці інавгурації президента український письменник Андрій Курков у статті "Як важко бути Богом", яку видрукувала німецька газета "Ді Вельт".
"У Ющенка немає Санчо Панси, — пише Курков. — Він там, нагорі, зовсім сам. Ющенко не хоче бути героєм. Він хоче бути демократом".
3 
1
Коментарі