Українізація — справа російськомовних

Про мовне питання говорять і пишуть багато. Але ситуацію доречно розглянути на прикладі однієї людини.

Віктор Федорович Янукович народився, виріс і сформувався як особистість в російськомовному середовищі і до порівняно недавнього часу українською не володів. За часів свого першого прем"єрства Янукович постав перед необхідністю вивчити українську мову. І треба віддати йому належне — із цим завданням успішно впорався.

Чи стало йому від цього гірше? Чи обмежило знання української мови права російськомовного Януковича? Цікаво було б почути думку самого Віктора Федоровича — надто сьогодні, коли він удруге обійняв посаду прем"єра.

У Галичині навіть ті молоді люди, які російську мову в школі вже не вивчали, все ж таки нею володіють. Якби у східних регіонах усі володіли українською, то проблеми на мовному ґрунті в нашій державі були б зведені до мінімуму. Бо вони тому й виникають, що багато людей не знають державної мови. І, що найстрашніше, знати не бажають. Захист прав російської мови в Україні насправді є захистом права не знати української. Чи є така позиція розумною — теж варто було б запитати у Януковича.

Політик, безумовно, повинен враховувати настрій електорату, особливо перед виборами. Але враховувати настрої і потурати їм — не одне й теж. Від державного діяча політик тим і відрізняється, що може собі дозволити таке потурання. Перший такого права не має.

Якщо правду кажуть, що в кожному жарті є доля істини, то можна пожартувати так: українізація України — справа її російськомовних громадян. За часів свого першого прем"єрства "українізувався" Янукович. Отже, досвід є. Його треба поширювати.

×