Політолог Дмитро Видрін, 57 років, вважає, що скоро в суспільстві виникне попит на політиків вождістського типу.
Останнім часом знову загострилися стосунки між президентом Віктором Ющенком і прем"єр-міністром Юлією Тимошенко, хоча ще недавно вони нібито пообіцяли спільно працювати над протистоянням економічній кризі. Що ж відбувається?
— Наша політична система налаштована не на діалог різних гілок влади, а на конфліктність. Коли Леонід Кучма став президентом, то першого ж дня запросив мене до себе й запитав: "Яка модель правління для нас краща — парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська?" Я відповів, що обидві вважаю хворими. Бо за них невизначеними є повноваження усіх гілок влади — виконавчої, законодавчої, президентської і навіть судової. Тому будь-яка з цих форм продукуватиме протистояння. Україна має бути або парламентською, або президентською республікою.
Тож незалежно від прізвищ президента, прем"єра чи спікера конфлікт закладений у самій моделі. Прийдуть на їхнє місце інші люди — буде те саме.
Але у нас політичний конфлікт ще й посилюється психологічним. Ющенко і Тимошенко нині як розірваний міст генерують колосальне поле напруги. Коли ж доповнюють одне одного, то недоліки одного гасять перевагами іншого. Скажімо, лінь Ющенка — трудоголізмом Юлії Володимирівни. А її надмірний тоталітаризм — його лібералізмом.
Тому разом вони виступали двигуном прогресивних змін. Коли ж розійшлися, то стали джерелом постійної напруги. У них різні психотипи, соціальний темперамент, уявлення про майбутнє.
Чому економічна криза в Україні глибша і болісніша, ніж у Європі?
— Є з десяток причин. Я назву лише одну: у нас не звикли називати речі своїми іменами. Але якщо вам скажуть на диван — човен, то це не значить, що ви на ньому попливете.
Коли торік у серпні з"явилися ознаки спаду виробництва, це заперечували. У жовтні була вже криза, а Тимошенко казала — ні, це лише спад виробництва. Тепер я стверджую, що в нас уже катастрофа. Мені ж кажуть: це лише млявоплинна криза.
Доки можновладці не навчаться говорити правду, ми приречені на вічні поразки. Не можна виправити світ, якщо всім речам у ньому давати хибні назви.
Чому ж наша еліта не усвідомлює глибини кризи і не має плану виходу з неї?
— Бо кожен боїться, що його зроблять винним. У нас влада, як гаряча картопля — перекидають із рук у руки, боячись обпектися. Тому кожен думає: скажу, що зараз глибока криза, а раптом завтра стану президентом, прем"єром чи спікером — і тоді мене ж у ній і звинуватять.
Вони звикли займатися окозамилюванням, щоб не відповідати за неприємні речі
Наша влада живе іще в пострадянському синдромі, коли все зазвичай згладжували. Не можна було прочитати в газетах, що у крамницях немає цукру. Писали тільки про "тимчасові труднощі" й "окремі недоліки". А всі, хто нині при владі — учні чи вихідці з комуністично-комсомольської партшколи. Вони звикли займатися окозамилюванням, щоб не відповідати за фатальні й неприємні речі, які відбуваються в економіці й країні.
Чи може прийти до влади демократичним шляхом нова еліта?
— Може, тільки дивлячись через яку форму демократії. Якщо почнуться вуличні заворушення, акції протесту, неминуче з"являться нові лідери. Чим відрізняється вулиця від майдану? Майдан — це форма сільського політичного протесту. Його збирають, коли там є старшина, президія, керівники процесу тощо. А вулиця — це коли несеться натовп і саме в ньому проявляються лідери. Вони швидше біжать і голосніше кричать, формулюють правильні вимоги і жорсткіше вимагають чогось від влади.
Навесні проявляться профспілкові діячі, які змушені будуть виводити людей на вулиці і площі. Проявляться і вожаки стихійних акцій — булочників, автоперевізників тощо. Вони і стануть новими лідерами.
Чому Тимошенко хоче дострокових президентських виборів і проти дочасних парламентських?
— Бо парламентські вона зараз програє, а президентські має всі шанси виграти. Поспішає, бо боїться втратити фарт. Нині вона випереджає своїх можливих суперників у діях, харизмі, працездатності. Але побоюється, що не зможе вічно працювати по 20 годин на добу. Не знає, з яким рейтингом вийде з весняних чи осінніх вуличних заворушень. Тому хоче стати президентом прямо зараз.
Хто з політиків у виграші від протистояння президента і прем"єрки?
— Нині парадоксальна ситуація: падає рейтинг усіх провідних політиків — Тимошенко, Ющенка... Трохи виріс у Яценюка, але застиг на одній позначці. Як і в Януковича. Поки що немає фігури, яка б закумулювала на собі голоси розчарованих виборців.
Яценюк зможе втрутитися у президентську суперечку?
— Теоретично так, якщо змінить оцей свій образ благополучного, успішного, ситого, навіть лискучого хлопчика. Такий образ виграшний для часів економічного процвітання країни, коли збільшують пенсії й зарплати, відкривають офіси, ростуть ціни на квартири. А нині потрібен інший імідж. Не молодика в костюмі від Бріоні за тисячу доларів, а людини з народу у светрі за 20 гривень, яка здатна очолити масовий протест. Потрібен образ Леха Валенси, а не Хав"єра Солани.
Суперництво Ющенка і Тимошенко може припинитися задля подолання кризи?
— Вони можуть примиритися на день, щоб отримати гроші Міжнародного валютного фонду. Але надовше, щоб виводити країну з кризи, — ні. Рано чи пізно природа візьме своє.
Як розвиватиметься ситуація до старту виборчої кампанії?
— Відбуватиметься подальше падіння економіки. Криза триватиме не менш як три-чотири роки. І глибина падіння буде значно більшою, ніж ми уявляємо.
Це може повністю переформатувати політичну ситуацію. Як саме — ніхто не знає. Але безумовно з новими формами соціального протесту з"являться і нові форми політичної конкуренції. Буде попит на лідерів вождістського типу.
Чи зможе парламент змінити виборчу систему й перейти до відкритих партійних списків?
— Він зобов"язаний це зробити. Пом"якшити кризу можна лише парламентськими виборами за новою системою.
Коли в Україні з"являться відповідальні політики?
— Політиків повинен створювати народ — своєю любов"ю чи ненавистю. Коли обиратимемо розумних, а негідників зневажатимемо, тоді спонукатимемо політичну еліту висувати зі своїх надр найдостойніших, найвідповідальніших, наймудріших. Нині ж голосуємо за дурних, підтримуємо підступних і любимо брехливих. Доки чинитимемо так, кризова ситуація триватиме.
5 
1
Коментарі
2