Про намір спільно писати історію України та Росії повідомили недавно міністри науки й освіти двох країн Станіслав Ніколаєнко та Андрій Фурсенко. Подібні ініціативи з"являються не вперше. За попереднього прем"єрства Віктора Януковича було створено робочу групу з підготовки українсько-російського підручника з історії обох країн.
Тоді казали, що в цій ідеї більше політики, ніж науки. Утім, сьогодні про написання якихось спільних текстів не йдеться. За словами російського міністра, це мають бути два різні нариси про історію Російської Федерації та про історію України.
— Спільного підручника не буде, — підтверджує заступник директора Інституту історії Національної академії наук Станіслав Кульчицький, 69 років. — Підготувати такий практично неможливо. Звичайно, деякі московські чиновники цього хотіли б. Та спільний підручник був би простим відкатом до історії Радянського Союзу, де України як самостійної держави не існувало.
Кульчицький каже, що зараз домовилися про створення не підручників, а посібників з історії двох держав для широкого кола читачів.
— Росіяни підготують історію Росії, — розповідає він. — Ми її видамо в Україні українською мовою. І навпаки, підготуємо історію України, яку вони видадуть російською. Над проектом працюватиме створена ще 2003 року українсько-російська комісія. До неї входять історики з нашого інституту та Інституту всесвітньої історії Російської академії наук. Мета проекту — припинити виховувати у молоді образ сусіда-ворога.
Спільного підручника не буде
Історію давно вже роблять заручницею політики. У деяких російських підручниках можна почитати про зрадництво Івана Мазепи, а Українську повстанську армію порівнюють із чеченськими збройними формуваннями. Водночас Станіслав Ніколаєнко запевняє, що історики обох держав трактуватимуть у запланованих посібниках події минулого "чесно, об"єктивно та без політичного підтексту".
Та в цьому сумніваються навіть у Москві.
— Я дуже скептично ставлюся до такої ініціативи російських та українських істориків, — каже заступник декана історичного факультету Московського державного університету Олексій Власов, 40 років. — Не уявляю собі групи вчених, геть позбавлених упередженості. Це стосується обох сторін. Зараз відбувається накопичення фактів сучасної історії. Треба зачекати, коли політична складова в них поступиться науковій, а не спекулювати на больових точках історії.
Сьогодні існує справді багато спірних для України та Росії подій минулого століття: Голодомор, ОУН-УПА, передача Криму Україні тощо. Окрім цього, невідомо ще ж, як обидві сторони писатимуть про спадщину Київської Русі чи про того ж Івана Мазепу.
— У написаному українцями посібнику російська сторона матиме право додати післямову та викласти в ній усе, з чим вона не погоджується, — роз"яснює Станіслав Кульчицький. — Ми також можемо коментувати в російському тексті те, в чому бачимо невідповідність.
Але тоді заплановані посібники ризикують лише підкреслити різні бачення історичних подій українськими та російськими вченими. Професор Йоркського університету в Канаді Орест Субтельний, 65 років, таких методів не сприймає.
— Як можна створити нормальний погляд на історію, коли один пише, а другий коментує? — обурюється він.
3 
1
Коментарі
2