Позаштатний радник президента 62-річний Дмитро Видрін розповідає про чинники, які впливають на сучасну українську політику.
Український вибір
— В України є нагода для глобальної, цивілізаційної роботи з Європейським Союзом. Є можливість і для роботи з Росією. Але існує одна ключова проблема. Щоби працювати з Росією, ми маємо недостатній рівень корупції. Там відкати не 30 відсотків, а 70, і крадуть із бюджету зухваліше: не 25 відсотків, а 250. А для роботи з Європою у нас корупція завелика. Тому треба вибирати — або піднімати наш рівень корупції до російських масштабів, або понизити до європейських.
Наші чиновники і бізнесмени, які їх підтримують, розуміють, чому треба йти на Захід. Бо ніякі капітали не вбережуть їх від наслідків соціальних заворушень. Дрейфом у бік Єврозоюзу ми робимо послугу і Росії. Якщо вона втратить "стратегічного партнера" з корупції, то і її політики замисляться, чи не варто почати робити гроші чисто.
Чинна влада
Команда Януковича є модерністською за стилістикою. Попередня була постмодерністською. Різниця між ними в тому, що постмодерністи брешуть, а модерністи або недоговорюють, або замовчують, або перебільшують. За їхніми поняттями, не можна брехати, не маючи підстав для блефу. Якщо кажуть, що Україна отримає Зону вільної торгівлі з Європою у грудні цього року, отже, є якісь передумови.
Янукович мислить категоріями причинно-наслідкових зв'язків. Він розуміє: якщо Євросоюз сказав "а", то рано чи пізно скаже "б". Ми ж не милостині в Європи просимо, а прохаємо адаптувати в Україні її надмірну потужність і технології.
Євросоюз
Євросоюз дуже неоднорідний. У деяких країнах вважають, що ЄС має розширюватися у напрямку Північної Африки. Інші вказують на схід. Франція наполягає на південному розширенні. Їй потрібно перекинути мільярди євро, щоб вирішити проблеми з туніськими та лівійськими біженцями, з дівчатами легкої поведінки з екс-Югославії, наркоторговцями з Косова, Албанії. А Вишеградська четвірка (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина. — "ГПУ") запитує: хлопці, а хто ж вкладатиме гроші у будівництво мостів через Тису, щоб далекобійники не стояли по дві доби на кордоні? Хто допоможе Україні спорудити автомагістралі, які стикувалися би з Європою? Угорщина за п'ять років збудувала свої дороги, має тепер потужності, техніку, багато робітників, інженерів. Так само і ми могли б мати 5 тисяч кілометрів доріг, які поєднали б усі регіони. Якщо країну можна перетнути за 15 годин — економічна вигода для Євросоюзу.
Газові угоди з Росією
Росіяни думали, що газова суперечка закінчиться особистими домовленостями. Україна раптом запропонувала викласти карти на стіл і грати без краплених.
Янукович каже, що подаватиме на росіян до міжнародного суду. Такий арбітраж деколи триває роками, а то й десятиліттями. Тут важливо зафіксувати свою позицію: якщо головним регулятором є ринкові відносини, то ми чекаємо від своїх партнерів дій за такими правилами. Цей суд — благо не лише для України, а й для Росії. Москва має термін "примушування до миру". А Київ мусить мати свій — "примушування до ринку". Тоді будуть і біржі, де у відкритому режимі можна буде придбати газ і ніхто не скаржитиметься на ціни. Не потрібно буде і харківських угод. Ці домовленості обвивають наші країни, немов удав. Якщо ми їх примушуватимемо до ринку, то звільнимося від цих удавок.
Зав'язувати вимоги в один пакет — це спадок президентства Леоніда Кучми. Не треба атомні димарі намотувати на газові труби. Хай кожен домовляється про своє. Атомники сідають і визначають, де краще брати комплектуючі — в американців, французів чи росіян. Коли говорять про Одеський припортовий завод, то хай сідають і вирішують, які компанії займатимуться аміакогоном, щоб не трапилася катастрофа.
Олігархи
Якщо пустити вітчизняних олігархів в економічну конкуренцію з російськими — останні їх рознесуть. Але така сама доля їх спіткає за європейської інтеграції. У країнах Центральної Європи були олігархи. Ногами відкривали двері у кабінетах президентів і прем'єрів, утримували свої фракції в парламентах. Де все це тепер? Замість них виросли такі великі транснаціональні мережі, що олігархи втратили особистісну природу. Хто володіє "Брітіш Петролеум"? Ніхто не скаже, дадуть список зі 100 тисяч акціонерів.
Отже, з одного боку, проти олігархів російські ведмеді, з іншого — європейські вовки. Наших лисів просто задушать.
Судовий процес над Юлією Тимошенко
Влада переживає, що недооцінила вмонтованість Тимошенко в геополітику. На кожній міжнародній зустрічі лунає її ім'я. Недруги країни постійно це використовують.
Тимошенко ставить на чільне місце не адміністрацію, фабрику чи завод, а майдан, вулицю, навіть в'язницю. Якщо вона житиме спокійно в своєму маєтку, журналісти під її палацом не стоятимуть. А біля СІЗО стоять постійно. Кожен її день у камері — це мільйони доларів безкоштовної реклами. На місці влади я їй таких подарунків не робив би.
4 
35413
Коментарі
18