Президент Асоціації українських банків 57-річний Олександр Сугоняко каже, що курс гривні неможливо прогнозувати навіть на місяць.
Чому відбувається таке стрімке подорожчання, особливо продуктів?
— Бо грошова маса зростає швидше, ніж обсяги товарів. Влада позичає гроші й спрямовує їх на бюджетну та соціальну сфери. За останні місяці банки купили в уряду цінних паперів на 30 мільярдів гривень. Тобто, стільки коштів пішли на споживання, а не на виробництво товарів. Таким чином бюджет виступає конкурентом економіки. Банкам виходить менш ризиковано кредитувати уряд, а не підприємства.
Ціни також можуть рости і через спекуляції. Ринки в нас монополізовані, малий і середній бізнес пригнічені. Ціни встановлюють монопольні структури, які через "бідних" парламентарів контролюють Антимонопольний комітет.
Отримані від Міжнародного валютного фонду кредити також ідуть на бюджетні виплати?
— Так. Було чітко заявлено, що частка коштів із траншу МВФ підуть на покриття дефіциту бюджету.
Захід хоче прив'язати Україну до себе через борги?
— Боржник завжди стає рабом кредитора. Україна сьогодні винна близько 800 мільярдів гривень. Це наш річний валовий внутрішній продукт, або ж три бюджети. Україна у кредитному ярмі. Наша "еліта" програла протягом останніх 20 років інтелектуальну війну. Я не хотів би говорити, хто за цим стоїть і що вони там планують. Головне — українці допустили, що нас підсадили на кредитну голку.
Якби не позики МВФ, то курс гривні був би вже за десять до долара?
— Частина позики від МВФ і 2 мільярди доларів кредиту від Росії пішли на поточні бюджетні витрати. Якби їх не було, єдиним виходом для уряду став би друк грошей. Зрозуміло, це підвищило б інфляцію. Таким чином знецінилася б гривня й, відповідно, впав би її курс.
Які ваші прогнози щодо нього?
— Прогнозувати курс гривні навіть на середньострокову перспективу практично неможливо. Надходження у країну валюти залежить від цін на експорт металу, хімії. У разі падіння на них попиту падатиме й гривня. Це може статися будь-коли. Другий ризик — внутрішньополітичний, ті ж вибори. Третій — інфляція. Економіка погано працює, не виробляє достатньо товарів, тому вони дорожчають за таких бюджетної й монетарної політики.
Але ж влада хвалиться, що економіка поновила зростання.
— Кажуть, що машинобудування зросло на 20 відсотків. Але ж воно впало раніше на 200 відсотків! Можна хвалитися, але повернення до докризового стану займе два-три роки. Та навіть і це ні про що не свідчитиме. Поки не будемо ходити в українському одязі, взутті, їстимемо ковбасу з хімією, доки нас лікуватимуть й учитимуть, як сьогодні — ні про який економічний розвиток не може бути й мови.
Проект Податкового кодексу стимулюватиме це?
— Податковий кодекс може бути або інструментом економічного розвитку, або ж економічного знищення. Бо якщо податківець є головнішим за того, хто вирощує хліб, виробляє одяг чи ковбасу — у такій країні не буде ні м'яса, ні одягу. Буде лише податківець, який усіх душитиме. У проекті Податкового кодексу саме цих повноважень йому понадавали. Він може арештувати рахунки, зупинити операції по них — і при цьому на ньому жодної відповідальності. Байдуже, що підприємець через це не зможе вчасно проплатити контрагенту і "влетить" у штрафні санкції.
Але ж проект ніби передбачає пільги для певних галузей.
— Легка промисловість зараз працює у збиток, ніякого податку на прибуток вони і так не платять. І сталося це тому, що завозили за сірими схемами чи контрабандою турецькі та китайські товари. А їхні виробники в кращому стані, ніж наші, бо не платили таких шалених накруток на заробітну плату. Ці пільги є лише видимістю. Не видно наміру створити справді конкурентне середовище, розвивати бізнес, розукрупнити монополії й збити цим ціни. Біля влади нині крупний бізнес, який не зацікавлений у конкуренції з боку малого й середнього. Цей Податковий кодекс дозволяє взяти під повний контроль усе, що рухається, й тягти з нього все.
Чи варто оподаткувати дохід від депозиту?
— Замість того, щоб залучити кошти людей у банківську систему, влада навпаки відштовхує їх. На руках зараз 50 мільярдів доларів і 160 мільярдів гривень. Але якщо, скажімо, інфляція 12 відсотків, а відсотки по депозитах 15, а я ще маю сплатити податки з них, то який сенс мені нести гроші в банк? До того ж зникає таємниця вкладу, податкова інспекція отримає досьє на всіх вкладників, а це вже небезпечно. Можна легко припустити, що всю цю інформацію згодом продаватимуть на базарах на компакт-дисках. І якогось дня до вас прийдуть і скажуть: у тебе стільки-то грошей лежить — ділися, якщо не хочеш неприємностей.
Водночас уже підготовлено законопроект про дозвіл відкривати валютні рахунки за кордоном. Можливо, дехто разом із ухваленням Податкового кодексу планує вивезти туди свої кошти, щоб не потрапити в поле зору податкової? Але наслідки — зменшення ресурсу банківської системи.
Пік кризи для банківської системи вже минув?
— Цього року ознаки її життя більш виражені, ніж 2009-го. Стабільно зростають активи банків та зобов'язання, обсяги цінних паперів, кредитування юридичних осіб. З'явилася хоча й слабка, але тенденція до збільшення видачі довгострокових кредитів. Люди знову почали класти в банки депозити. Тобто, банківська система зараз у стабільно тяжкому стані, але є незначне покращання.
Чи можна очікувати поновлення споживчого та житлового кредитування?
— Категорично не можна повертатися до такої кредитної вакханалії, яка була до кризи. Особливо до валютного кредитування: через обвал гривні борги позичальників зросли на 180 мільярдів. Це колосальний удар по економіці і народу. Для поновлення кредитування повинні бути певні умови: адекватні відсоткові ставки, інфляція в розумних межах, відновлення довіри до банківської системи, збільшення її капіталу. Потрібне і підвищення доходів людей, створення нових робочих місць. Скажімо, для отримання кредиту на житло зарплата повинна бути не менше 8 тисяч гривень на місяць. У нас якщо 10 відсотків людей таку мають — то добре.
3 
1
Коментарі
4