Україна уже не може не бути бідною країною

 

До наступного понеділка у Києві триватимуть переговори з Міжнародним валютним фондом щодо наступної доларової позики з понад 15-мільярдного траншу. Місія також перевірить виконання Україною своїх зобов'язань за умовами кредитування.

— Черговий транш Міжнародного валютного фонду — це єдина можливість для уряду перекрити дефіцит бюджету, — коментує економіст Андрій Новак, 37 років. — І доки Кабмін живе від позики до позики, він змушений виконувати умови. Ціни на енергоносії вже підняли, що й призвело до подорожчання комунальних послуг. А на збільшення пенсійного віку задля зменшення дефіциту Пенсійного фонду уряд не наважився. До місцевих виборів це питання відклали, щоб не дратувати виборців Партії регіонів.

Щоразу перед переговорами з Міжнародним валютним фондом уряд оголошує "цікаві пропозиції". Як-от заява віце-прем'єра Сергія Тігіпка про запровадження накопичувальної пенсійної системи. Можна спрогнозувати долю цієї пропозиції — після переговорів та виділення позики про ініціативу урядовця забудуть. Та й сприймати її всерйоз не слід. Пенсійна реформа — це не слова, а державна програма, розроблена в уряді та схвалена парламентом. Тому пенсійний вік таки піднімуть — зробити це простіше, аніж запровадити накопичувальну систему. Цей уряд не готовий до повноцінної пенсійної реформи.

Нових вимог МВФ не виставлятиме. Він зацікавлений лише в одному, щоб ми виконали все, що зобов'язалися, і щоб хтось таки повернув йому і кредит, і відсотки. А позиція українського уряду має виходити з національних інтересів. Якби він про них дбав, то Україна мала би відмовитися від співпраці з МВФ і сформувати бездефіцитний або малодефіцитний бюджет на наступний рік. Але для цього треба закрити кілька бюджетних паразитів. Скажімо, не фінансувати коштом держави "Нафтогаз" і вугільну галузь, продукцією якої користуються лише приватні підприємства. Уряд має всю повноту виконавчої влади та більшість у Верховній Раді. Є всі важелі і відповідні інструменти — бюджет на 2010-й, Бюджетний та Податковий кодекси. Але уряд використав їх не для реформ, а лише консервував попередній стан.

Влада шукає усі можливості для наповнення бюджету. Митна та податкова служби виривають з підприємця все, що можна. І хоч уряд заявляв, що знімає всі перешкоди для ведення бізнесу, Україна впала в рейтингу легкості підприємництва на три позиції. За словами урядовців немає дій. Зараз влада говорить про національні проекти, які мали би підштовхнути економіку. Треба уважно стежити за тим, з яких джерел їх фінансуватимуть. Якщо винятково з інвестицій, то справа з цього буде. А якщо залучать державний або місцеві бюджети, то отримаємо нові схеми відмивання грошей.

— Міжнародний валютний фонд вимагає від України того, чого не ставить завданням навіть для розвинених країн. Скажімо, зосереджують наш уряд на жорсткій монетарній політиці. 2008 року витратні статті Державного бюджету у нас становили 12 відсотків внутрішнього валового продукту. І МВФ припинив кредитування. Водночас у Сполучених Штатах дефіцит — 25 відсотків. Це політика подвійних стандартів, — вважає заступник директора Інституту світової економіки, доктор економічних наук Валерій Новицький, 47 років.

Кабмін намагається вкластися у виставлені макроекономічні показники і не залишає коштів для підтримки технологічних галузей. І доки він рахує відсотки дефіциту бюджету, інші уряди інвестують національну економіку, нові технології, щоб посісти помітні місця на міжнародному ринку поділу праці. Україна тим часом на передостанньому місці в Європі за рівнем доходу і на одному з останніх за рівнем технологічного розвитку.

Програми цільового регулювання національної економіки у нас як не було, так і немає. Гроші МВФ ідуть на скорочення бюджетного дефіциту. А якби була державна підтримка реального сектору економіки і технологій, ми могли б і латати дірки. Україна уже не може не бути бідною країною, бо держава, яка лише продає свої "банани", дістає за це не надто великий прибуток.

×