Новий-старий уряд Миколи Азарова торік у березні породив у суспільстві очікування, що нарешті почнуться реформи, про які йшлося останні 20 років. Він мав повну підтримку президента, вертикаль влади і парламентську більшість для реалізації своїх законодавчих ініціатив. Проте цими перевагами Кабінет Міністрів не скористався, вважає голова Комітету економістів України 38-річний Андрій Новак:
— Перший важливий документ уряду Азарова — бюджет 2010-го — замість вирішення економічних проблем заклав кілька мін, які вибухають і досі, — каже економіст. Головний фінансовий документ країни прийняли з великим дефіцитом. Уряди інших країн теж писали дефіцитні бюджети і залучали запозичення. Але кредити спрямовували на модернізацію економіки, щоб зміцніти в часи кризи. Уряд Азарова боргові гроші спрямував на проїдання. Торік позичили 114 мільярдів гривень, до кінця року країну прокредитують іще на 107 мільярдів. Із них у проекти розвитку закладуть тільки 6. Кожен українець буде винен уже не 10 тисяч, а 12 500. Торік на чверть зросли видатки на утримання державного апарату й органи управління. Ця тенденція збереглася і в новому бюджеті — держапарати проковтнуть на 31 відсоток більше. Хоча якби уряд відмовився так щедро утримувати себе, Адміністрацію президента, Верховну Раду, спецслужби і бюджетних паразитів на кшталт "Нафтогазу", "Укравтодору" чи так званої вугільної галузі — то країна жила б із бездефіцитним і навіть профіцитним бюджетом. І тоді не треба було б поновлювати кредитну програму з Міжнародним валютним фондом і йти йому на поступки в питаннях внутрішньої ціни на газ чи пенсійного віку для жінок.
Іще один інструмент, яким уряд міг переламати ситуацію — Бюджетний кодекс. Цей документ мав би децентралізувати бюджетну систему. Натомість лише законсервував її. Торік 80 відсотків доходів забирав центр, решта залишалася на місцях. Такого рівня централізації годі знайти в сучасній світовій історії. Для прикладу, у всуціль централізованій радянській економіці співвідношення бюджетів було 52 відсотки проти 48. У нинішній Україні знівельована потреба в місцевій владі — вона практично нічим не розпоряджається і не має ресурсів для господарювання. Ліквідовувати наслідки аварій у житлово-комунальній сфері, ремонтувати дороги — грошей немає, треба їхати в Київ і просити.
Податковий кодекс як третій інструмент економічних перетворень мав допомогти децентралізувати бюджетну систему, спростити процедуру сплати податків і справедливо розподілити податкове навантаження між фізичними та юридичними особами. Натомість великий бізнес отримав переваги, а на плечі середнього і малого ліг основний тягар податкової реформи. Результат ми бачили восени — тривалі громадські протести на майданах.
Усі три інструменти бажаного результату не дали. Стався обвал надходжень у держбюджет. Дефіциту в 54 мільярди гривень уряд не ліквідував, а навпаки — збільшив його іще на 10 мільярдів. Бюджет 2011 року нічим не відрізняється від документа 2010-го. Структури доходів центрального і місцевих бюджетів не змінилися. Тому виникає запитання: чи діють прийняті торік Бюджетний і Податковий кодекси? Вочевидь, побоюючись соціальних бунтів після провалу своєї економічної політики, уряд переніс на цей рік реформу пенсійного забезпечення.
Узяти новий кредит, щоби закрити фінансову дірку від попереднього займу — у цьому Кабмін Миколи Азарова не унікальний. Українські уряди мислять часовими категоріями "один бюджетний рік" або "від траншу до траншу". Середня тривалість діяльності одного Кабміну — рік і два місяці. За цей час встигають якомога жирніше розписати бюджет для наближених до себе фінансово-промислових груп. Якщо уряд за такими ж принципами верстатиме бюджет-2012, то ми піднімемося в рейтингу країн, яким загрожує дефолт. А може, й очолимо його. Відносно стабільна гривня не є прямою заслугою дій Нацбанку. Причиною цього є низька купівельна спроможність в Україні. І прості люди, і підприємства не мають вільних коштів, щоби формувати високий попит на валюту. Гривня проте може похитнутися ще більше, ніж 2008-го, бо країна неадекватно активно імпортує на тлі кволого експорту. До того ж загальний обсяг іноземних інвестицій за рік знизився на мільярд доларів. Капітал обходить країну, в якій годі розібратися в податках, захиститися в судах і спрогнозувати, яку економічну політику проводить уряд.
7 
1
Коментарі