Цьогоріч Україна може зібрати 54 млн т зерна проти торішніх 46. Такий прогноз роблять у департаменті землеробства Міністерства аграрної політики та продовольства.
— Бог знову покарав нас високим урожаєм, — коментує аграрний експерт 58-річний Володимир Чопенко. — Бо в державі залишається і діє стара формула: що більший урожай, то менша його ціна.
Але ж бізнес експортує більше зернових?
— Так. Торік експортували за кордон 22 мільйони тонн зернових, а цього можемо замахнутися й на всі 26. Це буде рекордом. Але радості від того мало. На експорт іде не продукція переробки, а фуражне зерно. При цьому поголів'я свиней та корів в Україні зменшується, і ми стаємо сировинним придатком. Купуємо м'ясо з Німеччини, а масло з Нової Зеландії. Міністр розповідає про нові молочні комплекси із замкнутим циклом виробництва, однак вони з'являються набагато рідше, ніж він виступає. Звісно, ми можемо експортувати й 80 або 100 мільйонів тонн, але з тією ж фінансовою вигодою, що й зараз. Головне ж не робота, а результат.
Що треба робити, щоб був результат?
— Піднімати насінництво. Зараз воно в занепаді. Не можна сіяти абищо, сподіваючись, що виросте пшениця третього класу. В Україні лише приблизно дотримуються технології виробництва. Якщо на Заході фермер у повній відповідності до технології тричі підживить, удобрить та розрихлить ґрунт, то наш виробник обходиться одним разом. Кожен недоотриманий пункт технології — уже мінус. Продовж сезону таких мінусів буває кілька.
Виробники щось матимуть із високого врожаю?
— Зернотрейдери вже попереджають аграріїв, щоб на високу ціну не розраховували. Ціни будуть торішні. Ще 2004-го створили Аграрний фонд, який у роки високих урожаїв мав би виходити на ринок. Цього року фонд мав би закупити 5 мільйонів тонн — 10 відсотків усього врожаю. Під час пікових пропозицій це б допомогло утримати ціну. Однак через загальну кризу неплатежів цього не буде. Держава самоусунулася, залишивши бешкетувати на ринку самих зернотрейдерів.
Чи виграють від зниження ціни споживачі?
— Хліб нового врожаю не буде дешевший. Гляньте на ситуацію на прикладі з Київхлібом. Держава слідкує, щоб хліб ні на копійку не був дорожчий. Губернатори на місцях натягують віжки й тримають ціну на соціальний хліб. Його частка в деяких областях доходить до 30 процентів і має тенденцію до розширення. Печуть такий хліб із борошна, води та солі. Навіть олії не додають. Пекарі компенсують збитки на інших сортах. Дешевшати нема куди.
Які тенденції зараз у виробництві?
— Виробники віддають перевагу соняшнику й ріпаку. Цьому сприяють українські виробники олії, які наростили потужності до 12 мільйонів тонн річних. Цьогоріч кинулися сіяти кукурудзу. Загальна тенденція така: наступного року сіємо те, що дало прибуток цього року. В аграріїв якась кріпацька технологія. Мало хто навіть пробує взнати далекострокові прогнози на провідних сільськогосподарських біржах світу. Наше непрогнозоване виробництво часто не потрапляє в ногу з тенденціями глобального ринку. Тому й змушені працювати за принципом — що більше, то гірше.
2 
1
Коментарі