Декомунізація справедливо засуджує злочини радянського режиму. Але безпідставно відмовилася визнавати його досягнення. На 29-й рік незалежності українці живуть у радянських багатоповерхівках, лікуються в радянських лікарнях, ходять у радянські школи та користуються радянською інфраструктурою доріг, залізниць, водогонів і електромереж.
Прославляємо бійців Української повстанської армії. Проте мимоволі принижуємо внесок 6 мільйонів українців, які пройшли Другу світову в лавах Червоної армії. У них була своя правда. Воювали не тільки за Сталіна — за свою Україну також. Українські землі в сучасних кордонах об'єднали саме радянські війська.
Російська імперія ніколи не відбулася б, якби не активна участь українців у її творенні. Наша еліта XVII ст. вірила, що за допомогою військової потуги неосвічених москалів ми вирішимо свої проблеми з Річчю Посполитою і Османською імперією. Правда складна. Говорити про підступного московського окупанта і поневолений український народ легше.
Патріотам, які вірять тільки у свою правду, слід пам'ятати — будь-який рух опору може завершитися або новими виборами, або терором, або компромісом за столом переговорів щодо ключових питань.
Більшість українців не поділяють правду націонал-патріотизму. Швидка перемога прибічників червоно-чорного прапора може бути тільки збройна. Завершитися великим терором і національною катастрофою. На виборах 2024 року націонал-патріоти не мають шансів узяти владу. Навіть якщо Зе-команда наробить купу помилок. Тому залишається тиснути на владу, аби домовлятися про засадничі речі.
Володимир Зеленський еластичний політик. Він готовий розвертатися на 180 градусів залежно від народних симпатій. Скидається на те, що в нього немає жодної правди, за яку він готовий вмирати. Поки що в президента не видно твердої серцевини. На такого політика легко тиснути — він сприймає сигнал. Але щойно тиск послаблюється, та сама еластичність може спружинити в протилежний бік. Важко домовлятися про принципи з тим, хто їх не демонструє.
Протестний рух також не може сформулювати свої вимоги. Ні розведенню військ! Ні особливому статусу Донбасу! Ні амністії бойовиків! Ні "формулі Штайнмаєра" (визначає порядок втілення політичної частини мінських домовленостей, упускає безпекову. — ГПУ)! Це не про майбутнє України, а лише захисна реакція на чужі дії та ініціативи. Вимога залишити все, як є.
Маємо героїчну правду "Слава нації! — Смерть ворогам!" з одного боку та еластичного президента — з другого. Їх неважко посадити за стіл перемовин. Але про що вони за ним розмовлятимуть? Про принципи чи про посади? Чи зможуть спільно знайти формулу складної правди, яка об'єднає Україну, але не безвідповідальним маренням світлого майбутнього і не тваринною ненавистю до ворогів?
Україна завжди була сильна розмаїттям: кількістю конфесій, культурних традицій, мов і цивілізаційних нашарувань. Коли нам удавалося виводити складну формулу єдності, що сприяла цьому розмаїттю, ми перемагали. Коли ні — поборювали один одного, кожен зі своєю правдою, аж доки не зустрічалися в ГУЛАГах або на Соловках.
4 
35413
Коментарі