У владі нікому заступитися за Україну

 

Жодна держава не застрахована від іноземних хуліганів і пройдисвітів. Тим паче, коли їхні вибрики підтримує іноземна країна.

Раціональне зерно "чорних списків", які забороняють певним особам перетинати кордон, полягає в демонстрації на рівні держави того, яку поведінку вона не толеруватиме. Для цього доцільно визначити чіткі, зрозумілі, однакові дії, які тягтимуть за собою депортацію або заборону на в"їзд. І публічно оприлюднити їх, щоб ніхто з іноземців не ображався.

Кілька років тому українські і російські дипломати спробували визначити критерії абсолютно неприпустимої поведінки. Але потім усе зірвалося. "Чорні списки" скасували. Отримавши "відпущення гріхів", в Україні знову об"явився московський мер Юрій Лужков. І наговорив із великим задоволенням, як завжди: "Севастополь — це російське місто, це військово-морська база Росії, що забезпечує геостратегічний баланс на півдні Росії. Кволе попередження вітчизняного міністерства закордонних справ він проігнорував.

Того тижня, коли Лужков ступив на нашу землю, в Росію не пропустили українського правозахисника і дисидента Василя Овсієнка. Це при тому, що він ніколи прилюдно не висловлював територіальних претензій до Росії, тим паче — на її території. Але за що потрапив у немилість — не пояснили.

Усе це відбулося через деградацію наших владних органів. У нас не влада, а ганьба на весь світ, яка не може захистити державу. Її провокують і перевіряють на "вошивість", а вона перевірку не проходить.

Мерові Москви навіть присвоїли звання почесного громадянина Сіверськодонецька на Луганщині. Орган влади, який існує на гроші платників податків, підносить людину, що вчиняє замах на територіальну цілісність країни.

Президент Росії перед камерами говорив українцям: "придется"

Поки що дружба із Росією побудована на однобічній здачі Україною своїх інтересів. Чи може така дружба тривати довго? Українські ресурси, підірвані такою "дружбою", а особливо владною клептоманією, закінчуються. Очевидно, влада думає, що на її вік України вистачить. Нацарюються, а там хоч трава не рости.

Така "дружба" дає плоди. Президент Росії перед камерами говорив українцям: "придется" працювати так, як скаже Москва. Нещодавно російський віце-прем"єр Сергій Іванов заявив про плани створити російсько-американське спільне підприємство з виробництва важкого транспортного літака Ан-124. І додав, що не бачить проблем у передачі технологій Сполученим Штатам. Як легко Сергій Іванов розпорядився науково-технічними напрацюваннями, які розроблені в Києві й належать Україні.

Таких, як Лужков, звичайно, треба гнати з нашої держави. Але річ тут не стільки в агресивності російської влади, скільки в слабкості і залежності української. І слабкості, роз"єднаності нашого суспільства, спотвореного надуманими мовними і національними проблеми. Всілякі жириновські та лужкови добре виконують свою розкольницьку роль. Найгірше, що часто ми таки ведемося на ці провокації.

×