Координатор Системи реабілітаційних центрів звільнення від наркозалежності та алкоголізму "Морська піхота" Едуард Білоус, 38 років, вважає: наркоманія є насамперед проблемою духовною, а вже потім душевною і фізичною.
За даними Міністерства внутрішніх справ, щороку кількість наркоманів в Україні зростає на 5–10 відсотків. У чому причина?
— Найлегше втягуються в цю біду молоді люди. Вони ще не надто розумні й сильні як особистості, щоб відмовитися "робити як усі". Тому наркотики стали такими ж модними в підлітковому віці, як цигарки чи спиртне. В Україні офіційно 550 тисяч наркоманів, з яких 171,6 тисячі вживають наркотики регулярно. Близько 5 тисяч наркозалежних не мають 18 років. Найбільше наркоманів у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Запорізькій областях, у Криму та Києві. Втім, на думку експертів, реальна кількість наркоманів удесятеро більша за офіційну.
Скільки реабілітаційних центрів у вашій системі?
— Близько 200. У них протягом останніх 15 років понад 5 тисяч людей звільнилися від наркоманії та алкоголізму. Саме допомога волонтерів, а не цькування й знущання допомагає наркоманові. Людина має почуватися людиною, а не мішком для міліцейських чобіт. І після приходу на посаду керівника МВС Юрія Луценка в цьому нічого не змінилося. Навіть навпаки. Цей жандарм колись носив кров у склянці до дверей одного з попередніх міністрів внутрішніх справ, звинувачуючи того в репресіях проти опозиції, а нині чинить із людьми ще гірше. За його керівництва міліція перестала боятися закону.
Чи допомагає держава тим, хто хоче, але не може покінчити з наркотиками?
— Державу представляють тільки міліціонери, які лупцюють наркоманів. Однак часто й самі гріють руки на цьому "бізнесі". А державні лікувальні центри не можуть подолати цю чуму. В більшості регіонів через відсутність фінансування взагалі не лікують наркохворих. Загалом є близько 7 тисяч забезпечених державою ліжко-місць. Водночас на обліку в медичних установах перебувають 72 тисячі наркоманів, а на обліку органів внутрішніх справ — 154 тисячі. Дедалі очевиднішим стає те, що традиційний спосіб боротьби з наркоманією, коли головну увагу приділяють поліцейським методам, неефективний.
Чому держава ігнорує роботу недержавних ребцентрів?
— Я сам майже шість років був наркозалежним і знаю, що сподіватися на допомогу держави марно. Медицина, влада допомогти не можуть. Водночас можновладці не тільки ігнорують нашу результативну роботу, а й заважають нам, позбавляючи надії тисячі чи навіть мільйони сімей. Одна з причин — байдужість до проблеми. До того ж ми зіштовхуємося з упередженим ставленням до всього недержавного. Це пережиток радянського мислення.
Що заважає боротися з торгівлею наркотиками в нашій країні?
— Перешкоджають ті посадовці й депутати, які на наркобізнесі зробили свої статки. У верхівці української влади наркобаронів більше, ніж у Колумбії. Хто з них захоче відмовитися від казкових прибутків?
Як в Україні розповсюджують наркотики?
— Легкі наркотики фактично повсюдно продають через звичайні аптеки. Їх "кришують" місцеві чиновники й депутати. Аптекарі з наркоманами навіть запровадили спеціальний жаргон — аби знати, що кому і скільки треба. Водночас прогнози свідчать, що наркоманія в Україні й далі зростатиме за рахунок розповсюдження серед старшокласників героїну та опіатів.
За Луценка міліція відверто перестала боятися закону
Чому ви вважаєте, що державні лікувальні центри не в змозі здолати наркоманію?
— Щоб зрозуміти наркомана, його біль, його спокуси й бажання, треба побувати в його шкурі й отримати досвід, як із того вибратися. Найкраща медична освіта такого досвіду не дає, а отже, й результату також. Наркоманія є насамперед духовною проблемою, і вирішення її лежить у духовній площині, а не у фізичній чи душевній. Медики й держава визнають тільки ці дві другорядні сфери залежності й спрямовують свої зусилля на них. Ми намагаємося подолати духовну проблему одержимої наркотиками людини. І вже потім легше розв"язати вузол фізично-душевної залежності. Тому й результат у нас серйозний, а в державних установах він майже відсутній. Молитва, навчання моральних і духовних християнських принципів, чуйне ставлення — ось що допомагає наркоманові в наших ребцентрах почуватися людиною. Використовуючи несправедливо забуті сучасним користолюбним суспільством біблійні істини, застосовуючи в процесі відновлення і звільнення служителів церкви, ми допомагаємо наркозалежним усвідомити сенс життя. Знайти себе в сьогоденні, приносити користь, реалізувати себе як особистість, стати сім"янином, отримати професію.
Чи часто колишні наркомани залишаються в таких центрах, щоб допомагати іншим?
— Звичайно. Завдяки цьому вони не повертаються в болото — на горища й у підвали. Крім того, це дає нам змогу відкривати реабілітаційні центри в інших містах. Колишні наркомани поповнюють наш штат. Більшість із тих, хто повернувся до нормального життя, дають на наші центри гроші — адже держава не допомагає.
Як визначити, чи підліток уже вживав наркотики, і як знайти ваші реабілітаційні центри?
— Інформацію про наші центри можна одержати з сайту www.morpeh.kiev.ua чи за телефоном 8 096 356 40 40. А перші "симптоми" наркоманії — зникнення з дому грошей чи речей, виявлення шприца або голки від нього, невідомого порошку, сліди від ін"єкцій на тілі, надмірне збудження, балакучість, плутана мова дитини, вузькі або розширені зіниці. Проте однозначну відповідь щодо вживання наркотиків дає тільки присутність їх у крові або сечі. Для цього потрібне токсикологічне обстеження в лабораторії наркологічної медекспертизи. За аналізами визначають дозу й вид наркотику, наявність у крові антитіл до препарату. Антитіла, приміром, до марихуани можна виявити протягом місяця після її вживання. Переважно жертвами стають підлітки трьох груп: діти багатіїв, юні кримінальні елементи й школярі, які живуть у районах, де продаються наркотики. Часто винні самі батьки. Якби дитина змалечку не була оточена пиятикою, сварками, байдужістю, а отримала б моральне чи релігійне виховання, то встояла б перед спокусою.
2 
1
Коментарі
14