Російський політолог Станіслав Бєлковський, 35 років, каже, що сьогоднішні українсько-російські відносини — найгірші за весь пострадянський період існування двох країн і передбачає, що ситуація зміниться після приходу до влади в Росії іншої еліти.
Яку позицію сьогодні займає Кремль щодо дострокових парламентських виборів в Україні?
— Ще в кінці 2004 року президент Росії Володимир Путін зрозумів, що його стратегія щодо України не працює. А він має одну психологічну проблему. Путін відкладає в шухляду ті питання, де раніше не досяг успіху. Тому Кремль збайдужів до України в політичному сенсі. Але вона залишається споживачем газу та інших енергоресурсів, тому з бізнесових позицій продовжує цікавити Москву.
Уже в парламентські вибори в Україні 2006 року Кремль не втручався. Його політтехнологи виключно на комерційних засадах працювали лише на маргінальний Блок Наталії Вітренко.
Провідні українські політики останнім часом не звертають на Кремль такої серйозної уваги, як це було раніше. Чи збирається Росія якось змінювати ситуацію?
— Партія регіонів відмовилася від будь-якої кремлівської допомоги ще на попередніх виборах. Доки при владі Путін та його команда, нічого принципово не змінюватиметься. Лише нова російська еліта здатна створити новий рівень зацікавленості з обох боків.
Співпраця Віктора Януковича з американськими політтехнологами виявилася продуктивнішою, ніж із російськими. Чи збираються росіяни відвоювати собі український ринок назад?
— Не треба перебільшувати роль будь-яких політтехнологів узагалі — ні американських, ні російських. 2004 року не російські політтехнологи програли вибори. Їх провалили Медведчук разом зі своєю компанією. Всю кампанію вони побудували виключно на авторитарному механізмі. Хотіли змусити народ визнати Януковича президентом незалежно від реальних результатів виборів. Саме це призвело до Майдану, а не невдала робота російських спеціалістів.
Так само й 2006 року. Партія регіонів просто усвідомила власні помилки. Саме це допомогло їй досягти успіху, а не допомога американців. Хоча зараз "регіонали" схиляються до такої співпраці вже суто психологічно. Для них американці — вже своєрідний символ успіху. Спочатку перемоги "помаранчевих" 2004-го, потім — їхньої власної.
На нинішніх виборах кремлівські політтехнологи працювати не будуть, бо оточення Путіна не дасть на це згоди. Незалежні ж російські фахівці допомагатимуть багатьом політичним силам в Україні. Однак їхня робота не буде вирішальною в долі цих сил.
Тимошенко не стане прем"єром
Отже, теперішні відносини України та Росії ніяк не можна назвати партнерськими?
— Звичайно. Зараз вони є найгіршими за весь пострадянський період існування двох держав. Значною мірою з вини російського керівництва. Воно не пропонує жодних ідей щодо стратегічного партнерства з Україною. Такі ідеї з"являться лише тоді, коли Путін залишить Кремль наступного року.
Якими є зараз механізми вирішення спірних питань між Україною та Росією?
— Механізм один — відповіді на драматичні для обох країн питання відкладаються. Володимир Путін та Віктор Ющенко одне одному не довіряють. Та й узагалі довіри немає між елітами двох країн.
Чому ж тоді керівник Секретаріату українського президента Віктор Балога їздив до Москви?
— Це був суто формальний візит. Він абсолютно ні до чого не привів. Балога просто домовився про візит Путіна в Україну найближчим часом, який теж не дасть жодних конкретних результатів.
Можливе створення після виборів 30 вересня широкої коаліції якось вплине на позицію Росії?
— У політичному сенсі Росія зараз впливу на Україну не має. І створення коаліції Партії регіонів та "Нашої України" жодним чином не вплине на подальші українсько-російські відносини. Хоча Росія продовжує впливати на Україну, але виключно через співпрацю потужних бізнесменів обох країн.
На початку цього року ви прогнозували, що дострокові вибори призведуть до серйозного розколу в Україні. Чи зараз такий прогноз ще актуальний?
— Уже ні. Буде присутній лише фактор публічного розколу. Політики використовуватимуть гасла, спрямовані на одну частину країни. Це робитиметься для того, щоб максимально вплинути на свій електорат.
Можливо, в Україні все-таки є якийсь політик, до думки якого прислухаються у Кремлі? У Києві інколи продовжують називати прізвище керівника адміністрації президента Кучми Віктора Медведчука.
— Ні до кого не прислухаються. І як би політики та експерти не намагалися виробити нову ідеологію російсько-українських відносин, за Путіна не буде жодного прориву.
Хто зараз використовує найвдаліші передвиборні технології в Україні?
— Найяскравіший політик та водночас політтехнолог — Юлія Тимошенко. Її передвиборна кампанія буде найкращою. Проте після виборів прем"єром вона не стане. Теперішні умови не дадуть їй цього зробити.
Чи може з"явитися нова політична сила, яка б склала конкуренцію Партії регіонів на сході та на півдні України?
— Така сила може з"явитись до наступних парламентських виборів. Адже в Харкові, Дніпропетровську та інших областях є багато незадоволених діяльністю Партії регіонів. А саме тим, що партія підконтрольна "донецьким", а не всім східним регіонам, які забезпечують на виборах її перемогу.
Чи продовжуватиме Кремль тиснути на Україну за допомогою газу за путінського наступника?
— Багато залежатиме від того, хто буде цим наступником. Та в будь-якому разі він намагатиметься підняти ціну на газ. Але не варто розглядати це як механізм політичного впливу. Сам Путін є одним з акціонерів "Газпрому". Тому він працює з Україною насамперед як представник великої бізнес-корпорації, а не держави. І підвищення цін на російський газ для Путіна — питання бізнесу, а не політики. Так само ставитиметься до цього і його наступник.
2 
1
Коментарі
1