"У нас в опозиції півкраїни"

 

"Є відчуття, що ми опинилися в новій політичній реальності, — каже директор Інституту філософії Національної академії наук Мирослав Попович, 80 років. — Нова влада швидко робить крок за кроком, не дає суспільству отямитися й осмислити здійснене нею. Для чого? Щоб не відчувати серйозного опору. Тому її головним завданням є розгром опозиції. Коли це відбудеться, Україна стане такою ж авторитарною, однопартійною, як Росія. Виборча система залишиться, але буде повністю керованою владою".

Такі ж цілі стосовно України ставить і Кремль. Бо йому наш демократичний лад стоїть поперек горла. Поки що жодна з урядових комбінацій не дає йому абсолютної влади. Але ми прямуємо до цього. Харківською угодою самі себе оголосили державою, що перебуває у сфері російських інтересів. Дай Боже, щоб не було громадянської війни. Те, що ми бачили у Верховній Раді у вівторок, то це як підпал рейхстагу. Рада стояла в диму, а потім прем"єр Азаров оголосив опозиціонерів бандитами.

Чому опозиція не змогла протистояти ратифікації угоди про Чорноморський флот?

— Опозиція не мусить стати схожою на один передвиборний блок чи одну партію, бо буде вразливою і крихкою. Але треба домовитися про три важливі речі, які ніхто не заперечуватиме: національний суверенітет, політична демократія і добробут громадян. До цього додати прості слова про європейську орієнтацію. Та поки що нема ознак, що різні опозиційні сили це уяснили для себе. Думаю, життя навчить.

Чи можна вибудувати з Росією політично рівноправні і взаємовигідні стосунки?

— Якщо і в Москві, і в Києві сидітимуть авторитарні режими, то єдиною підтримкою української влади буде російська. Яка ж тоді рівноправність? Рівні стосунки з Росією можуть бути лише тоді, якщо Україна стане членом НАТО. Інакше буде постійне балансування, а ми для світу залишатимемося джерелом неспокою. На нас дивитимуться як на якийсь вулкан, який от-от вибухне. І від того буде ще гірше, ніж від ісландського.

Те, що ми бачили у Верховній Раді у вівторок, то це як підпал рейхстагу. Рада стояла в диму, а потім прем"єр Азаров оголосив опозиціонерів бандитами

Янукович мотається то до Москви, то до Вашингтона і Страсбурга, бо не хоче бути просто секретарем українського обкому чи губернатором. Він шукає компромісів із Заходом, але при цьому показує, що Україна є сферою впливу Сходу. Ганебно, що він відмовився від оцінки Голодомору як геноциду. Він і уявлення не має, чим був Голодомор для українців, йому це не цікаво. Але те, що він повторив оцінку російської влади, ще раз підтверджує політичний вплив Кремля на Банкову.

Чим небезпечні для України харківські домовленості президентів Януковича і Медведєва?

— Сама по собі угода не може бути ознакою політичної кризи. Ну, здали в оренду на 25 років якусь територію... Але ж ідеться не про шматок землі, а про те, що наше керівництво нагнуло шию для ярма. Бо такі речі означають часткову втрату суверенітету. І це позначиться на долі нашої демократії.

Наскільки наша влада далеко зайде у поступках Росії?

— Усе залежатиме від ситуації, в якій опиниться уряд. Якби була перспектива швидкого розв"язання корінних економічних проблем, тоді можна було б сподіватися, що далі не відступатимуть. Але грошей нема. Тому будуть поступки в авіабудуванні, атомній енергетиці, ще в чомусь. Це істотні речі, але прориву в радикальному розв"язанні наших проблем вони не зроблять. Україні потрібні реформи, які досягаються непопулярними заходами. Уряд Януковича–Азарова на них не зважиться. Він зв"язав себе обіцянками підвищення зарплат і пенсій. І тепер змушений втілювати власну демагогію, розраховуючи на фінансові вливання з боку Росії. Але вона не може нам істотно допомогти. Тим паче що політична ситуація в нас зовсім інша. У Росії опозиція фактично розгромлена, а у нас в опозиції півкраїни.

Але ж команда Януковича для досягнення своїх цілей порушує закони й Конституцію, переступає через усе...

— Це кроки до авторитаризму. Щоб не допустити узурпації влади, цю команду треба змінити. Єдиний спосіб — демократичні вибори. Але перемога на них опозиції — справа самої опозиції. Громадяни можуть підтримувати тільки її розумні кроки. Головне, щоб люди зрозуміли, чим небезпечний розвиток у тому напрямку, на який стала влада. Треба мобілізуватися всім. Усидіти в тіні чи затишку не вдасться нікому.

Чи правильні заклики Юлії Тимошенко створювати комітети порятунку?

— Я не схвалюю таких дій. Що мають ці комітети робити? Виводити людей на вулиці? Ну це ще можна й потрібно. Але далі люди просто втомляться. Сьогодні ситуація не для Майдану. Потрібна повсякденна роз"яснювальна робота і спокійні, конструктивні дії опозиції в парламенті. На кроки влади треба відповідати протидією. Але кидання димових шашок ні в кого не викличе співчуття.

×