Ми щодня використовуємо прилади, які працюють на батарейках: радіоприймачі, будильники, плеєри, мобільні телефони, дистанційні пульти, електричні інструменти, ліхтарики. Слугують батарейки зазвичай недовго, а опинившись на смітнику, завдають величезної шкоди здоров"ю людей і довкіллю.
Вони містять різні токсичні метали та сполуки. Найнебезпечніші з них — ртуть, свинець і кадмій. На звалищі металева оболонка батарейок руйнується, ці речовини витікають і потрапляють у ґрунтові води та річки. Тривале отруєння кадмієм ушкоджує нирки та кістки, ртуттю — руйнує нирки та нервову систему.
Розробка та впровадження програм збирання, знешкодження та утилізації відходів належить до компетенції уряду. Так сказано в законі 1998 року "Про відходи". Однак в Україні досі немає умов для утилізації використаних батарейок, кажуть екологи.
— Поки що таких підприємств в Україні немає, — зазначає Павло Костін, 70 років, заступник директора з науки й технологій Міжнародного інституту новітніх технологій. — Ідея переробляти промислові акумулятори у нас із колегами виникла давно. Але ми її особливо не просуваємо, бо майже впевнені, що не матимемо фінансування.
Хоча з часом таке підприємство стало б надприбутковим, переконаний Павло Костін. Утилізація батарейок дала б змогу економити кольорові метали, а повторне використання хімічних елементів створювало б дешеві джерела струму. Однак маленькі батарейки складно збирати. Тому почати утилізацію можна з великих промислових акумуляторів, каже він.
— В Україні великий обсяг відходів олово-свинцевих акумуляторів. Саме через них в основному забруднюються наші річки. Тому утилізувати їх потрібно насамперед задля довкілля, — пояснює вчений. — А вже потім — задля видобутку дешевих хімічних джерел струму.
Тривале отруєння кадмієм ушкоджує нирки та кістки, ртуттю — руйнує нирки та нервову систему
У розвинених країнах багато громадян здають батарейки на переробку. Однак не всі батарейки придатні до цього. З-поміж тих, які використовують у побуті, переробляти можна нікель-кадмієві, нікель-металгідридні, літій-іонні та олово-свинцеві. Проте в багатьох країнах збирають навіть ті батарейки, які не можна переробити, щоб запобігти потраплянню небезпечних речовин у довкілля.
У різних країнах Європейського Союзу збирають від 40 до 85 відсотків використаних портативних батарейок. Із них переробляють 90 відсотків.
У Сполучених Штатах батарейки можна здавати до спеціальних збиральних центрів. Там їх переробляють або хоронять у безпечний для довкілля спосіб.
Більшість магазинів, які продають автомобільні акумулятори, навзамін просять здати їм старі акумулятори для правильного захоронення. Деякі навіть правлять за це 5 доларів, каже 37-річна Крістін Гаусел, еколог із міста Гейнсвілл, штат Флорида.
— Така політика заохочує людей не викидати акумулятори на смітник, — пояснює Крістін Гаусел. — Здавати відходи на переробку в нашій країні нескладно. Тому мене сердить, коли люди не користуються цією нагодою. Сподіваюся, в Україні невдовзі теж з"явиться така можливість.
Поки що її немає. Але можна зменшити шкоду для довкілля, використовуючи акумулятори замість одноразових батарейок. До того ж це дає відчутну економію: акумулятори розраховані в середньому на 1000 циклів заряджання. Отже, купивши акумулятор за 60 гривень, на батарейках вартістю 2–3 гривні можна заощадити 2–3 тисячі.
4 
1
Коментарі
2