Одним із базових показників добробуту нації є кількість мистецтвознавчої літератури, зокрема художніх альбомів та журналів, на душу населення. Так воно є — згідно з якимось західним соціологічним тестом.
В Україні цей тест ще не використовували. Справді, у наших умовах він здається навіть смішним і може бути хіба що показником "обмеженого добробуту". Бо розкішні альбоми Марчука чи Пікассо, від 600 гривень до тисячі, як казав персонаж Карпенка-Карого, "покупателі только глазами купують". Але помалу стає очевидно: товар шукає нішу. І товар знає, що "ніша" не обов"язково має бути надто грошовитою.
Ось скоро на цьому ринку буде маленький ювілей: вийде 150-й випуск тижневика "Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество". Ціна — шість гривень, тираж — сто тисяч, а всім не вистачило. Й видавництво з нового року запустило серію повторно. Значить, є попит — попри обмежений добробут?
Ціна — шість гривень, тираж — сто тисяч, а всім не вистачило
Ця серія — "позичена", зроблена за чужим зразком. Та не забуто й про своїх. У серії вже вийшли номери, присвячені Яблонській, Шевченку, Мурашку й навіть Пояркову. Правда, недоречності трапляються. Скажімо, у випуску про Веласкеса забувають сказати, що в Києві є його "Інфанта Маргарита".
Нічого, колись навчаться не забувати. Головне — продукт цінний, а при тому дешевий і в користуванні зручний: альбомчик можна згортати в трубочку чи удвоє й з ним нічого не трапиться.
І ще один маленький ювілей на цьому ринку: з"явився п"ятий номер журналу "Музейний провулок". Цю розкіш у трубочку не згорнеш. Журнал тримаєш у руках, як коштовну вазу, що може впасти й розбитися. Тут — рідкісна старанність і продуманість, щедра насиченість матеріалом та ілюстраціями. Про "своїх веласкесів" тут не забувають. Й все це — не лише для мистецтвознавців. Журнал, у хорошому сенсі — просвітницький.
Який тираж — невідомо. Мабуть, таки невеликий, про що свідчить собівартість — 75 гривень. Як завжди: все своє дорожче. Але що втішно — журнал розходиться. Заповнюється ще одна ніша...
2 
1
Коментарі