Незважаючи на подолання Верховною Радою вето президента на закон про продовження заборони купівлі-продажу земель сільгосппризначення, робити це все ще можна. Адже попередня заборона втратила чинність з 1 січня, а остаточно "чарівне віконце" буде зачинене після підпису Віктора Ющенка й оприлюднення закону в офіційних газетах. Лише тоді мораторій знову набуде чинності й легалізація ринку отриманих селянами паїв відкладеться до початку 2008-го.
Отож поки що торгівля сільгоспугіддями триває. Міністерство юстиції розіслало нотаріусам лист-рекомендацію, аби ті утрималися від посвідчення операцій купівлі-продажу землі. Та це швидше застереження для простих смертних. Певні люди достеменно знали, що президент заветує подовження мораторію, отож документи для реєстрації відповідних земельних угод заготували заздалегідь. Цих кількох тижнів достатньо, щоб прибрати до рук тисячі гектарів. І на цілком законних підставах — жоден суд не візьметься оскаржувати правомірність угод, укладених в період від 1 січня й до опублікування нового закону. Насамперед ідеться про "золоті" землі поблизу Києва та інших великих міст. У подальшому гектари виводитимуть з сільгоспобороту, і на них зростатимуть супермаркети та котеджі. Механізми зміни цільового призначення відлагоджені вже давно.
Кажуть, що найприбутковішими землями вирішено було розрахуватися з членами однієї з провідних пропрезидентських партій, які перед виборами заплатили за місця у списку, але до парламенту не пройшли. Утім, чи не в кожній політичній силі з тих, що перемогли на виборах, є люди, які, безумовно, скористаються ситуацією з накладенням президентом вето.
За гектар просять 300–500 тисяч доларів
А продовження мораторію є цілком обґрунтованим. Бо остаточне запровадження купівлі-продажу сільгоспгектарів саме тепер у подальшому поставило б хрест на агровиробництві не лише під Києвом. Там за гектар просять $300–500 тис. І селяни, замість вирощувати пшеницю, вже добре навчилися гендлювати паями за "сірими" схемами.
У глибинці ж більшість сільгоспземель перебувають в оренді, і на них досі реально працюють. Із селянами за використання їхніх паїв зазвичай розраховуються зерном, сіном, олією. Орендна плата не дуже висока. Тому, природно, немало селян захотіли б забрати паї в орендарів і їх продати. З іншого боку, у товстосумів є вільні гроші. Вони розуміють: вкладати у землю вигідно. Навіть і далеко від міста — коштує ж копійки. Можна просто скуповувати на майбутнє й не обробляти. Управи ж на тих, хто вирощує бур"яни, в державі немає. Землі не працювали б на агровиробництво, а стояли б "замороженими". Тому без відповідних законів був би не ринок, а хаос.
Парламент має такі ухвалити. Треба законодавчо передбачити штрафи за те, що земля безпідставно виводиться з агровиробництва — аж до її вилучення. Потрібно також зафіксувати: купувати паї можуть лише люди, які мають сільськогосподарську освіту або що пропрацювали в агровиробництві певну кількість років. Необхідно запровадити норму, що гектар українського чорнозему коштує, приміром, не менше 50 тис. грн. Тож, скажімо, угоду на 5 тис. грн нотаріусу реєструвати забороняється. Або якщо тільки-но купив сільгоспугіддя і вже відразу продаєш, то маєш сплатити державі якусь суму. Наприклад, 70% від вартості землі. Продаєш через рік після купівлі — 50%. І так далі. Це унеможливило б спекуляцію. І з усіма цими запобіжними заходами ринок землі не перетворився б для селян на здирництво.
5 
1
Коментарі