Рішення про виведення російських військ із Сирії очікували. Цього не можна сказати про те, як повідомили про нього і сприйняли.
Путін, Лавров і Шойгу мали стурбований вигляд, верзли нісенітниці. Варто порівняти їхнє безпомічне мекання із кремлівською пропагандою останніх півроку.
Росіянам пояснювали: основна мета операції полягала в тому, щоб зупинити терористів ІДІЛ на дальніх кордонах і не дати їм дійти до Росії.
І ось тепер вожді доповідають — за весь час убито 17 польових командирів. Тепер наша "місія виконана", і військові з високо піднятими головами повертаються на батьківщину. А як же інші, крім цих 17? Хто зустріне їх на дальніх кордонах? Чи вони всі прийдуть до нас?
Гаразд, припустимо, що це була формальна декларативна мета, але всі знали й реальну — допомогти Асаду розправитися з опозицією. 90% російських бойових вильотів там — це удари не по ІДІЛу, а по опозиції Башара Асада. Ще тиждень тому Лавров заявляв — попри перемир'я, бомбардуватимемо терористів. А тепер вони вішають локшину на вуха, перераховуючи гуманітарні досягнення — "відновлення зв'язків з Алеппо" — містом, яке ще вчора бомбили, вбиваючи сотні жителів.
Якісь вагомі причини змусили Кремль вдатися до такого принизливого кроку.
У телефонній розмові Путін побажав Асаду: "Тримайся, Башаре! Ми з тобою!". Але що стало з товаришем Наджибуллою (президента Афганістану Мухаммеда Наджибуллу опозиція позбавила влади 1992-го, за три роки після виведення радянських військ із країни. А 1996-го стратили. — ГПУ). Зрештою його повісили на стовпі в Кабулі. Можливо, Асад не став чекати такої долі й домовився з опозицією та американцями про збереження влади в невеликому алавітському анклаві? На підтвердження своєї договороздатності запропонував Путіну як "легітимний президент" забиратися до лихої матері?
У будь-якому разі це серйозна зовнішньополітична й іміджева поразка режиму Путіна. Одна з тих, що приводять до падіння диктатур.
Тепер українці мають завдати ще однієї — відмовитися від нав'язуваної їм угоди по Донбасу й залишити Путіна з його бандитською Лугандонією.














Коментарі