— Культурна привабливість держави важлива для залучення іноземних інвестицій. Найголовнішим є розмір ринку і доступ до нього. На другому місці — законодавча та податкова стабільність. Третє — стійкість банківського сектору. Четверте — достатні ресурси робочої сили та її кваліфікація. І на п'ятому місці — культура, — каже директор польського Інституту Адама Міцкевича 50-річний Павел Поторочин.
Чому культурна привабливість стоїть після економічних критеріїв?
— Мені це пояснив один з американських мільярдерів: "Якщо щось куплю або збудую чи приватизую в Польщі, то мій менеджмент має їхати в країну і жити там три, п'ять, 10 років. Люди повинні мати кіно, театр, оперу, балет, філармонію, джаз, добрі англійські школи для дітей. А це все — культура". Тому ми намагаємося розповісти у світі, що, крім інфраструктури і доброго інвестиційного клімату, в Польщі є також культурне середовище, яке дозволяє нормальне життя.
Наскільки важливою є культура для сприйняття держави не лише інвесторами, а й іншими людьми?
— Позитивному іміджу країни сприяють культура і спорт. При цьому культура є найдешевшим і найдієвішим способом донести інформацію про цінності народу.
Навряд чи імідж України формують культурні бренди. Швидше — Чорнобиль, боксери Клички, футболіст Шевченко.
— А що Україна зробила, щоб змінити свій імідж? У вас немає структури, подібної до Інституту Адама Міцкевича, який популяризує польську культуру за кордоном. Але якщо забажаєте створити таку, ми охоче поділимося досвідом, доробком, зв'язками.
У скільки польському бюджету обходиться ваш інститут?
— Цього року ми реалізовували культурну програму польського президентства в Євросоюзі. Бюджет становив 10-12 мільйонів євро. У звичайний рік — близько восьми мільйонів.
В Україні натомість для президента купують гелікоптер приблизно за 12 мільйонів євро.
— Президент повинен мати добрий гелікоптер, літак — ми це знаємо як ніхто (10 квітня 2010-го в авіакатастрофі під російським Смоленськом загинув польський президент Лех Качинський. — "ГПУ"). Але Україна — багата країна. Важко повірити, що ви не можете знайти кільканадцять мільйонів євро на те, аби світ дізнався про вашу культуру. Принаймні можете популяризувати її в Польщі — це близько й недорого. Натомість української культурної активності в нас немає. Відомі, можливо, хор "Думка", рок-н-рольний гурт "П'ятниця" і письменник Юрій Андрухович. Українську культуру треба пропагувати принаймні в польсько-українських відносинах, а потім поляки охоче допоможуть вам поширювати її на Заході.
В Україні активно присутня російська культура: їхні театри, виконавці безперервно тут гастролюють, центральні канали постійно демонструють їхні фільми. Як досягти балансу?
— Польща також намагається активно представляти себе в Україні. Нещодавно на фестивалі "Дім химер" було п'ять вистав польських театрів. Є п'ять польських супутникових телеканалів. Ваш телеканал "ТВі" показує польські фільми. Ми охочі до співпраці з Україною, зокрема й до реалізації українських проектів у Польщі. Але якогось механізму і партнера для такої співпраці поки що не видно.
Чи існує культурний бар'єр між Україною і Польщею — можливо, різні погляди на шляхи розвитку сучасного мистецтва?
— Не бачу жодного бар'єра. Є тільки візовий режим. Знаю, що група польських депутатів Європарламенту інтенсивно працює над запровадженням спеціальних шенгенських віз для артистів. Щоби вони могли подорожувати вільно, з мінімальними формальностями. Це важливо для культурного обміну. Сьогодні в цій сфері страшна бюрократія.
Що важливіше для просування культури — талант чи гроші?
— На першому місці завжди талант. Він найменш справедливо поділений між людьми. Працьовитих і грошовитих багато, а талановитих — одиниці.
Але ви часто порівнюєте культуру з бізнесом.
— Культура не є бізнесом. Нею можна управляти за бізнесовими правилами. Кінцевою метою бізнесу є зиск. Культура є частиною економіки, її метою також є зиск. Але він не вимірюється грошима.
Наскільки важливий для розвитку сучасної культури інтернет?
— Мережа змінила спосіб творення культури, в цьому сенсі вона належить не до технологій, а до культурної сфери. Дехто навіть каже: чого немає в інтернеті, того немає взагалі.
Тоді людина може не ходити в оперу чи галерею, бо все можна побачити в комп'ютері?
— Навпаки, завдяки інтернету людей можна залучати до концертних залів чи музеїв. Сама по собі мережа не задовольнить культурних потреб. Інтернет не творить. Він лише популяризатор і маркетолог культури.
3 
1
Коментарі