Рік тому відбувся перший тур виборів президента України. Тодішній глава держави Віктор Ющенко набрав 5,4% голосів і посів п'яте місце в перегонах.

Настільки низький рівень підтримки виборців так приголомшив Віктора Андрійовича, що він на якийсь час зник із поля зору. Коли ж об'явився, то видавався побитим і ображеним. Добивала лідера "помаранчевих" уже нова влада. Його звинуватили в усіх наших бідах, тих, що є і що нас тільки чекають. Поклавши руку на серце — Ющенко на таке не заслужив.

Позаторік я їхав до рідні в один із районів Чернігівщини. З електрички пересів у автобус, який покотив сільськими дорогами. Для мене це була перша подорож у глибинку після п'яти років майже безвилазного столичного життя.

Як же змінилися за п'ять років сільські люди. Замість тілогрійок і нафталінових хусток жінки були вбрані у недорогі, але нові костюми. Багато хто мав гарну зачіску. Від чоловіків ширився запах одеколону райцентрівських перукарень. Молоді люди хизувалися новими мобільними телефонами — не гіршими, ніж у їхніх київських однолітків. Це все було так несхоже на злидні українського села 1990-х, що я був готовий на радощах обнімати пасажирів. І хай би що там казали, ці разючі зміни з людьми сталися саме за часів Ющенка.

Усе почалося десь 2004–2005-го. Тоді 100-доларова купюра втратила свою магічну силу як мірило добробуту української родини. "Хіба це гроші?" — доводилося чути навіть від бідових заробітчан. Десь 2006-го більшість моїх знайомих почали скуповуватися не на базарах, а в супермаркетах і брендових магазинах. Українські відпочивальники переорієнтувалися з Криму на Туреччину та Єгипет. Закордонні вина поступово витісняли з наших столів портвейни й горілку. Від кількості іномарок на дорогах почалися затори навіть у тихих обласних центрах.

2008 року українці посіли сьоме місце в Європі за кількістю придбаних авто — 623 тис. штук. Середня вартість машини перевищувала 20 тис. євро. Тоді ж збудували понад 10 млн "квадратів". У Києві ця цифра сягнула 1,4 млн — майже як за найкращих радянських часів. Прямі закордонні інвестиції в економіку становили $6-8 млрд на рік. Експерти цілком серйозно сперечалися щодо "українського економічного дива".

Про президентство Ющенка говорять як про часи втрачених можливостей. Це справедливо. Однак із точки зору добробуту маленького українця — ми жили добре. Так само добре, мабуть, було лише в роки радянського застою. Так що Ющенко цілком може залишитися в пам'яті народу як український відповідник генсека Брежнєва. І це не найгірший варіант для Віктора Андрійовича. Хтозна, кого ще захоче посадити нова влада, прикриваючи свої провали.

×