— Конфлікт між Київським і Московським патріархатом полягає в тому, що останній є провідником "русского мира" на території України, — каже релігієзнавець Олександр Саган, 51 рік.

25 січня поліція затримала двох киян за підпал так званого Десятинного монастиря Пресвятої Богородиці. Звели його незаконно ще 2005-го на захопленій землі Національного історичного музею, біля фундаменту зруйнованої Десятинної церкви. Затриманими архітекторам Олексієві Шемотюку, 36 років, і 33-річному Олександрові Горбаню загрожує 15 років в'язниці за "умисне знищення чи пошкодження майна". Шевченківський райсуд Києва заарештував їх на два місяці. Згодом Апеляційний суд відпустив архітекторів на поруки кількох народних депутатів.

3 лютого на території музею ­зібралися кількасот активістів з вимогою знести скандальну каплицю.

Конфлікти за участі Московського патріархату останніми роками почастішали. Варто згадати нещодавню відмову священика УПЦ МП із Запоріжжя відспівувати 3-річного хлопчика, хрещеного у церкві Київського патріархату.

Українська православна церква Київського патріархату готова до діалогу, але за умови, що ніколи не стане частиною Московського.

— У православному світі мають визнати окрему Українську помісну церкву. До її складу мають повернутися етнічні українці, — продовжує Олександр Саган. — Київський патріархат може чудово існувати й без визнання іншими помісними церквами. Але це об­межує міжнародне спілкування, взаємні візити. Без них православ'я багато втрачає в своєму кількісному і якісному потенціалі. Українською помісною церквою можуть визнати й окремо УПЦ КП.

Вселенський патріархат не робить цього через тиск Росії. Там церкву неможливо відділити від держави. РФ на всіх рівнях протидіє визнанню Київського патріархату. Застосовує дипломатичний вплив, шантаж і підкуп. Росіяни стверджують, що вже тисячу років перебувають на святій горі Афон (у РФ випустили поштову марку "Русь и Афон. К 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе". — ГПУ). Це абсурд. Тисячу років тому не було не те що Московського патріархату, а й царської Росії.

Московський патріархат в Україні багатьма методами виходить за межі закону. Не звертати увагу на самовільне захоплення землі — це злочин. Чиновники, які дозволяють це робити, мають нести відповідальність.

Незаконні "самобуди" на історичній землі, що ставлять як символ непокори владі — є просто абсурдними. Українська влада повинна зносити їх без жодних заперечень. Київський патріархат 20 років не міг побудувати храм на території Донецька, а Московський у заповідній зоні в Києві будує споруди невідомого походження. Це виглядає як лобізм російської ідеології.

Суспільство — базовий фактор, необхідний для створення української помісної церкви. Для українців це велике домашнє завдання — усвідомити свою роль у церковній історії. Прихожанам Московського патріархату треба розказати історію, проводити просвітницьку роботу щодо злочинів, які творили проти України іменем РПЦ, і про теперішню ситуацію. Випадок у Запоріжжі став великим потрясінням і поштовхом задуматися.

Створення єдиної помісної церкви в Україні буде означати вихід із-під впливу Москви. Але зараз немає ніяких зрушень, бо держава самоусунулася від цього процесу й відверто є прихильною до Московського патріархату. Навіть у Кабміні чиновник Анатолій Величенков, який займався релігійними питаннями, має відверто проросійську позицію. Він є засновником "Партії політики Путіна" в Україні та навіть брав від її імені участь у парламентських виборах. Тільки нещодавно зусиллями громади вдалося переконати Кабмін замінити його.

— У нас тільки православних церков — три. Хто з ким об'єднуватиметься? — каже доктор філософських наук, релігіє­знавець Людмила Филипович, 61 рік. — Та й про яке об'єднання може йтися? Московський патріархат — частина Російської православної церкви, що є головною ідеологічною зброєю у війні.

В історії ці процеси розтягувалися на століття. Московська церква стала помісною майже за 150 років після заснування. Зараз історія пришвидшується, не треба так довго чекати.

Спілкуюся з представниками різних церков. В кожній є люди, які бачать модель помісної.

Кілька разів Вселенський патріарх був готовий визнати УПЦ КП, але за однієї умови — українці мають порозумітися між собою. Всі західні демократії будуються на балансі лівих і правих, лібералів і ортодоксів, лейбористів і традиціоналістів, але вони навчилися домовлятися.

Якщо Вселенський патріарх визнає Київський патріархат, фактично пересвариться з усім православним світом. У Російській церкві кажуть — вважаємо Україну своєю канонічною ­територією. Можемо об'єднати сили проти Вселенського патріарха й переглянути визнання першості серед усіх православних патріархів.

Об'єднання можливе лише шляхом домовленостей. Спроби такі є, але немає довіри між сторонами. З боку Росії ми бачимо намагання привласнити нашу історію, наших людей, нашу церкву.

×