— На початку ХІХ століття українців було 25 мільйонів. У Києві жили 250 тисяч, в Одесі — 400 тисяч. Це були найбільші наші міста. Решта людей рівномірно розселялися по селах і містечках. Зараз у нас зростають великі міські агломерації, а щільність населення за їх межами меншає. Прогноз на 2050-й — 36 мільйонів українців, — каже 42-річний Олексій Позняк, завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи.
Чому меншає населення?
— Тепер люди в основному помирають від хвороб серцево-судинної системи, а не від інфекцій, як у попередні епохи. Середня тривалість життя за півстоліття зросла на 50 років. Із точки зору історії людства це грандіозний прорив. І що відбувається далі? Сім'я вже не заводить сім-вісім дітей. Батьки розуміють, що виховати таку кількість дуже важко, бо бракує грошей. Поступово склалося так, що сім'я має до двох-трьох дітей. Численне нове покоління створює освітню проблему — бракує шкіл. Але ще більша проблема виникає тоді, коли молодь виходить на ринок праці — зростають безробіття й політична нестабільність. Таким чином країна чи регіон переходить від традиційного типу відтворення населення, високої народжуваності й смертності, до сучасного — низька народжуваність і смертність. Держава навіть починає стимулювати зменшення народжуваності, як сучасний Китай із політикою "одна сім'я — одна дитина".
Чи спричинені демографічні кризи економічними негараздами?
— Ні. Підвищення рівня життя так само може спричиняти зменшення кількості населення. Майже в усіх заможних країнах Європи кількість померлих перевищує кількість народжених. Причиною цього може бути так званий "демографічний перехід" — коли різке збільшення популяції змінюється на стрімке її зменшення, після чого населення стабілізується у своїй чисельності. Європа пережила його 100 років тому. Латинська Америка зараз у завершальній його стадії, а Африка та Азія тільки починають.
Прогноз на 2050 рік — 36 мільйонів українців. Який рівень чисельності можна вважати катастрофічним?
— 25 мільйонів. Великі міста, курортні зони не втратять населення. А от невеликі райцентри і прилеглі території знелюдніють. Це створить життєвий простір для нелегальних мігрантів.
Якщо подивимося на вікову піраміду українців, то 2001-го побачимо мінімум народжуваності. Через 10 років це малочисельне покоління входитиме у вік трудової активності й не зможе замістити пенсіонерів, інвалідів. Відповідно зменшиться кількість працездатного населення. У перші роки цієї проблеми гостро не відчуватимемо, бо вже маємо безробіття і зовнішню трудову міграцію. Але до 2050 року дефіцит робочої сили зросте з кількох сотень тисяч осіб до трьох мільйонів. За таких умов може початися неконтрольована міграція в Україну з інших держав.
Як цьому запобігти?
— Частково проблему можна зменшити, використовуючи приховані резерви: підняти пенсійний вік, активніше залучати молодь до праці. Варіант — витягувати жінок із домашнього господарства. Але з часом брак робочої сили проявиться у ще більших масштабах. Тому варто вже зараз перестати штучно стримувати міграцію бюрократичними методами. Не варто бачити в ній лише лихе. Спілкування з іншими культурами може збагатити та посилити нас.
Звідки проїжджатимуть мігранти?
— Ніхто не прибуде з країн-"азійських тигрів" чи багатого на нафту Перського регіону. Мігрантів можна чекати з бідніших азійських країн, колишніх радянських республік. У них надлишок населення, багато молоді. Україна зацікавлена в невеликих групах вихідців із різних держав.
Чому в невеликих групах?
— Щоби перешкодити формуванню етноанклавів — великій концентрації осіб одного етнічного походження в певному регіоні. Візьмімо до прикладу бригаду будівельників. Якщо її розбити на етнічні групи, то в них виникне потреба спілкуватися між собою українською чи російською мовою, аби підтримувати комунікацію з українцями.
На першому етапі можна просто легалізувати тих, хто вже приїхав. Наприклад, якщо в райцентрі з'являться двоє індусів чи афганців, то вони швидше українізуються й інтегруються в наш соціум, ніж тоді, коли становитимуть третину населення. Якщо не почнемо з малих груп зараз, наші діти отримають великі групи інородців, які житимуть за власними правилами та законами. Це може породжувати конфлікти.
6 
1
Коментарі
1