Мабуть, виправдати мене може лише те, що я не пам"ятаю майже нічиїх урочистих дат. Навіть про свій день народження іноді забуваю. Тим не менше, в цьому випадку мені дуже соромно. 16 вересня я проґавив 60-річчя з народження чоловіка, якого ніколи не бачив, але який зайняв чимало місця в моєму житті. Йдеться про дисидента Валерія Марченка.
Його ім"я в моїй уяві нерозривно пов"язане з голландською жінкою Джекі Бакс. Кілька років тому разом із режисером Максимом Бернадським ми зняли документальний фільм "Хто ви є, містер Джекі?". Він був присвячений стосункам Валерія та Джекі.
Історія ця дуже світла й трагічна. Джекі через правозахисну організацію "Міжнародна Амністія" написала Валерієві листа в неволю — англійською. Він спочатку не зрозумів, що пише жінка, й у відповіді назвав її містером. Вони листувалися чотири роки, доки Марченко не помер у тюремній лікарні. Для Джекі це була трагедія. Знімаючи її в Амстердамі, ми відчули, що вона й сьогодні страждає.
Протягом другої половини вересня про фільм "Хто ви є, містер Джекі?" згадали два моїх колеги. Перший, здається, збирається розповісти про Валерія Марченка на одному з телеканалів, а другий попросив дозволу на публікацію сценарію фільму в своєму виданні.
Життя не буває без героїв. Кожна епоха має тих, хто готовий ризикувати, боротися, битися до останнього. Питання тільки: за що? Останнім часом уяву наших співвітчизників заполонили пацани на крутих тачках, у бездоганних костюмах, із купою нулів на банківських рахунках. І слово для них знайшлося із закордонного лексикону — "саксесфул", тобто успішний. Дехто з них за свій успіх ризикував життям, брав участь у розборах із перестрілками. Але в результаті вийшов сухим із води. Вони випливли на поверхню. І тепер про них пишуть ґламурні журнали як про зразок для наслідування.
Він дістав сім років за критику урядової політики в галузі культури
Валерій Марченко ніяк не вписується у товариство вище згаданих пацанів. За що він постраждав? За що віддав життя? Якщо послуговуватися нинішніми критеріями, відповісти на це запитання неможливо.
Він отримав 7 років за критику урядової політики в галузі культури.
Він мав нагоду скоротити термін перебування за ґратами. Його навіть до Києва спеціально возили, щоб умовити. Досить було підписати листа з відреченням від своїх поглядів. Ну що таке лист? Це ж не закласти когось, щоб потім совість мучила. Від нього нікому ні холодно ні жарко. Були випадки, коли цілком достойні люди заради свободи підписували такі листи. І ніхто їх не засуджував. Але Валерій на це не пішов. Він волів пройти свою дорогу до кінця.
Тож Марченко помер за ідеали, за свою честь і гідність. А також — за честь і гідність свого народу. Це неможливо помацати руками чи покласти на банківський рахунок. Тому мотивація Валерія сьогодні в багатьох викличе здивування. А хтось, можливо, навіть покрутить пальцем біля скроні.
Іноді складається враження, що Марченкам немає місця в сучасному світі. Що вони відійшли в минуле, й для нашого часу є неадекватними персонажами. Але це не так.
Про історію Валерія та Джекі мені розповів лікар-психіатр Семен Глузман — сам багатолітній в"язень совісті. Він познайомився з Валерієм Марченком у таборі й подружився з ним на все життя.
Після спілкування з Глузманом мені здається, що його друг і сьогодні для нього живіший від усіх живих. Але це лише моє припущення. А ось факт: Глузман досі допомагає матеріально й морально Ніні Марченко — мамі Валерія. Про це не знає ніхто, крім них двох. Я про це діснався випадково. Упевнений: коли придивитися уважніше, то можна знайти й у молодшому поколінні таких людей. Просто вони відсутні на екранах телевізорів та на шпальтах модних журналів.
І все ж мало хто не погодиться з тим, що суспільна атмосфера в країні гнила. Ризикну припустити, що від цього люди страждають більше, ніж через матеріальні нестатки. Бо коли в тебе хліба немає, то на нього тим чи іншим способом можна заробити. А коли погано на душі, коли немає на кого покластися, коли обман стає звитягою — то це набагато важче виправити.
Може, настрій у нас такий через домінування отих "успішних" героїв? Але суспільство, схоже, починає повертатися до інших ідеалів. Інакше чим пояснити інтерес до "неуспішного" Валерія Марченка?
3 
1
Коментарі