Проведення Україною та Польщею фінального турніру футбольного Євро-2012 зробило нас свідками унікального експерименту. Вперше в історії спортивні змагання такого рівня довірено провести країні з перехідною економікою.
Що з цього вийде? З усіх можливих варіантів можна вибрати два основні.
Перший передбачає зміни на краще у зв"язку з футбольним турніром європейського масштабу. Саме футбол має стати поштовхом до будівництва тисяч нових сучасних об"єктів, повного оновлення задля цього промислової та соціальної інфраструктури нашої країни. Це зачепить майже всі галузі української економіки. Її слід буде перебудувати, щоб, наприклад, до 2012 року звести сучасну автостраду від Варшави до Донецька. Якщо додати до цієї автостради сотні готелів, десяток аеропортів, сучасні спортивні споруди, то 2012 року ми маємо шанс опинитися в новій державі. Тому що нині нічого такого збудувати не можна. Щоб це зрозуміти, достатньо подивитися на економічні показники України за минулий рік.
Другий варіант обіцяє нам довгі суперечки з приводу того, хто і як має зводити об"єкти для Євро-2012. Після цього так-сяк добудують те, що будується, підремонтують те, що розвалюється. Наприкінці паралізують на місяць усю країну, намагаючись прийняти, перевезти й розмістити гостей на тому, що є — тимчасово обмеживши права пересічних громадян на користування всім тим, що знадобиться під час змагань.
Чому нам не показують цю теку?
Однак згадаймо досвід, який маємо. Йдеться про Олімпійські ігри 1980 року в Москві. Там збудували олімпійські об"єкти, які працюють нині. Донедавна нічого принципово нового зі спортивних споруд у столиці Росії не збудували. Нові стадіони та палаци почали зводити лише останнім часом, без прив"язки до конкретної спортивної події. Просто сьогодні Москва до цього вже "дозріла". Це саме стосується готелів, доріг та аеропортів.
Якби в Києві та інших містах, де пройдуть ігри турніру Євро-2012, збудували хоча б стільки ж, скільки звели в Москві до Олімпійських ігор 1980 року, це було б хорошим результатом.
Водночас слід пам"ятати, що московська Олімпіада відбувалася ще за соціалізму, коли діяли зовсім інші механізми проектування, фінансування тощо. У нас ці механізми давно не діють, а нових поки що не створено.
Наприклад, хто конкретно має фінансувати будівництво об"єктів для Євро-2012? Відповісти на це неможливо, оскільки досі не визначено, що саме слід збудувати. Величезної теки з документами, яку возили з України до УЄФА на презентацію спільної з Польщею заявки, нам ніхто не показав. Там написано й розплановано щось таке, що переконало поважну європейську структуру віддати Україні та Польщі змагання, на які претендувала вища за розвитком Італія. Чому нам не показують ту теку? Може, там зовсім не те, про що нам розповідають, оперуючи мільярдними цифрами з легкістю голодного Остапа Бендера у клубі села Васюки?
Якщо почитати газети й подивитися телевізор, складеться враження, що головною перешкодою для проведення європейського футбольного чемпіонату 2012 року є торговельний центр неподалік головного стадіону Києва. Мовляв, якщо це будівництво знищити — всі питання вирішаться. Та все це не зовсім так.
Поки що підготовка до футбольного чемпіонату Євро-2012 — це як будівництво комунізму радянських часів. Нагадаю, що 40 років тому комунізмом звалося суспільство загального процвітання, де кожен буде працювати відповідно до своїх здібностей, а одержувати згідно зі своїми потребами. Тоді все, що робилося в країні, було спрямоване на побудову обіцяного Хрущовим на 1980 рік комунізму. Майже все, що тепер навіть ще не робиться, а лише планується, починають "освячувати" іменем Євро-2012. Комунізм, як відомо, 1980 року збудувати не вдалося, а жити тоді було найкраще саме головним його будівникам.
Якщо очистити заяви українських посадовців щодо ходу підготовки Євро-2012 від словесного мотлоху, то картина стає чіткою: на місці потрібної роботи ще й кінь не валявся. І поки що не видно навіть контурів людини чи організації, яка почне реально щось робити, а не займатиметься балаканиною. Можна, звичайно, назвати роботою з підготовки до футбольного турніру все, що і без цього робиться, будується чи реконструюється. Як у 60-ті роки, коли якась бригада будівельників будувала не просто сарай, а комунізм. У результаті і комунізму немає, і сараї порозвалювалися.
3 
1
Коментарі