Призначення в країні нас цікавлять нині значно менше, ніж формування нової президентської адміністрації Сполучених Штатів Америки. Генерал Джеймс Меттіс на чолі Пентагону — це добре, він вбачає у діях Кремля загрозу. А генерал-лейтенант Майкл Флінн у ролі радника з національної безпеки — це погано: він чаркував із Путіним.
Іде війна з Московією. Чим вона закінчиться і коли — значною мірою залежить від позиції США. От нам і хочеться, аби симпатиків агресора в оточенні нового глави Білого дому було якомога менше.
Хоча, хай хоч усі чиновники його адміністрації будуть серцем на боці України, виходитимуть Сполучені Штати з власних інтересів. А по-друге, у Трампа не буде нинішньої гостроти сприйняття ситуації. Порушивши світовий порядок, Путін ударив не по його самолюбству, а по Обамі. Трамп не братиме на себе відповідальності за попередню адміністрацію. Доки Путін не викине черговий фортель.
А той часу не гає. Прагне скористатися із міжвладдя у США й набрати бонусів перед майбутньою зустріччю з їхнім лідером.
Ракетні комплекси "Іскандери", "Бастіони" та С-400, розміщені в Калінінградській області, обмежують підхід кораблів НАТО до країн Балтії. Це вже виклик Дональдові Трампу. Нинішні очільники США прореагували на цей випад доволі жорстко. Визнавши за Московією "право розміщувати звичайні та ядерні сили на своїй території", вони попередили Путіна: той руйнує безпеку не лише на старому континенті, а й у всьому євро-атлантичному регіоні. Тобто, створює загрозу Сполученим Штатам.
Навряд чи подарує Трамп Кремлю й завезення на Курильські острови новітніх берегових ракетних комплексів. Надто очевидним виглядає прагнення Путіна здатися сильнішим, ніж є насправді.
Проте спровокована у такий спосіб нелюбов до Москви не означатиме, що Трамп відкриє для нас широкі обійми. Україна буде для нього лише однією з виразок, з якою можна жити, локалізувавши загрозу поширення.
Нам не варто впадати в ейфорію з приводу того, що Пентагон вирішив розірвати контракти з російською компанією "Волга-Дніпро" і передати економічно вигідні напрямки авіаційних вантажоперевезень українській корпорації "Антонов". Як і не слід переоцінювати законодавчу заборону конгресу Сполучених Штатів виділяти бюджетні кошти "на будь-яке співробітництво між військовими" Росії та США.
Стратегії щодо захопленого Криму й війни на Донбасі, які розробляються для нової адміністрації фахівцями "зі значним досвідом роботи в Україні", нічого втішного нам не обіцяють. "Закрити тему" вони пропонують за рахунок жертви агресора. Захід і Росія, за їхньою ідеєю, мають "погодитись не погоджуватися" щодо статусу Криму на невизначений термін. Саме на такій договірній основі з 1940-х і до розпаду СРСР існували три країни Балтії.
Донбас при цьому зберігається у складі України із забезпеченням режиму припинення вогню і поступово відновлюється за фінансової участі Заходу і РФ. Тобто, й тут ситуація фактично заморожується.
Сподіватимемося, що цю стратегію не буде прийнято. І незалежно від цього, мусимо зміцнювати оборонну міць країни. Боронити нас Трамп точно не прийде.
3 
1
Коментарі