Міністр з європейських справ Франції Жан-П"єр Жуе нещодавно зазначив: його країна не підтримає приєднання України до Плану дій з набуття членства в НАТО. Питання вирішуватиметься на квітневому саміті Альянсу.
Офіційний Париж традиційно вважається не надто прихильним до євроатлантичних перспектив України. Водночас пересічні французи очевидних засторог з цього приводу не мають.
— Було б навпаки вигідно підтримати українців, — вважає Кончіта Гонзалес, 66 років. — Свого часу мені довелося виїздити з рідної Іспанії маленькою дитиною. При владі були фашисти, а батьки належали до анархічного угруповання. НАТО тоді не опікувалася Іспанією. Але як не стало при владі генерала Франко, країна швидко приєдналася і до Євросоюзу, і до НАТО. Це захищає демократію в країні.
Вона колишня шкільна вчителька. Згадує, як емоційно 30 років тому сприймали політичні зміни в Іспанії її тамтешні родичі.
— Були гострі суперечки між тими, хто хотів членства в НАТО і тими, хто висловлював побоювання, — продовжує Кончіта Гонзалес. — Можна порівняти з нинішньою Україною. Це нормально. Важливо, що люди дискутують. Лише так вони почнуть формувати власне ставлення до зовнішньої політики. У диктатурі — що радянській, що іспанській — й мови не було про громадську думку з міжнародних питань.
Важливо, що люди дискутують
Ніколя Гарсіа, 26 років, щойно закінчив факультет політології одного з французьких університетів. Він активно цікавиться подіями у Східній Європі.
— Треба передусім зважати, що заява міністра з європейських питань Франції була виголошена одразу після проголошення незалежності Косова, — міркує Гарсіа. — У цьому й слід шукати її причину. Французи вперше з повоєнних часів наважилися виступити відверто всупереч Росії. І треба було якось підсолодити пілюлю. Адже не лише Україна залежить від російського газу. Франція залежна лише на третину своїх потреб, але це теж багато.
По приході до влади президент Ніколя Саркозі заповзявся розширити французьку присутність у НАТО. Нині французькі військові та політичні експерти працюють над проектом імовірного повного членства в Північноатлантичному альянсі — нині Франція не бере участі у військових структурах. Тому й громадськість трохи більше, ніж звичайно, почала цікавитися питаннями міжнародного військового співробітництва.
— Під час однієї з лекцій в рамках циклу сучасної історії викладач запропонував дискусію: "Чи потрібно приймати до НАТО Україну та Грузію?", — розповідає Ніколь Санбер, 17 років. — Однокласники жваво висловлювалися на цю тему. І не було тих, хто радикально заперечував би перспективу вступу цих двох колишніх радянських республік в Альянс. Країни Балтії вже туди вступили, то чому Україна з Грузією не могли б піти тим же шляхом? А Росія побунтує та й звикне.
2 
35413
Коментарі