Із 31-річним російським блогером під псевдонімом Кінґ ов зе Мун — "Король Місяця" у перекладі з англійської — спілкуємося в соціальній мережі "Фейсбук". Переписуємося близько місяця. На своїй сторінці разом зі ще двома російськими блогерами — Сером 3-М та Роббин Гоодом — аналізує світові події, ситуацію в Україні, засуджує російське керівництво. Щодня їх читає принаймні 30 тис. користувачів мережі. Ніхто досі не знає, хто ці люди та як виглядають.
На пропозицію про інтерв'ю відповідає через день. Одразу попереджає, що даних про себе не назве. Спершу домовляємося говорити скайпом. Обіцяє подумати, а за кілька днів відмовляється, попри гарантії конфіденційності. Відповідає на запитання за день-два. Буває, не відписує по тижню.
"Основний свій час я проводжу не в Росії, — каже, коли допитуюся, звідки він. — Більш як рік я стежу за подіями в Україні. Але є лише спостерігачем, бо сам в Україні не живу".
Путін угамується з наступом на Україну? Адже очевидно, що західні санкції — болючі для російської економіки.
— Кремль зробить усе, щоб Україна якомога довше залишалася в розібраному стані. Щоб якомога довше тривала війна у формі "локальних збройних конфліктів Нацгвардії з ополченцями". Наявність російських військ в Україні ні Європа, ні Москва формально не визнаватимуть. Європа іноді натякає на їх присутність і поставку військової техніки з Росії на контрольовану терористами територію. Це максимум, на що вона здатна.
Мета Москви — коридор до Криму. Добиватиметься свого навіть у рамках "перемир'я".
Якщо в Росію й далі йтиме потік цинкових трун, люди все одно мовчатимуть?
— Влада Путіна тримається не на вірі в нього більшості росіян, а на вірі в його непереможність і силу. А це — дещо різні речі. Конфлікт в Україні — обов'язкова умова підтримки рейтингу Путіна всередині країни. Це навіть важливіше за ціну на нафту й курс долара. На жаль, багато людей, навіть освічених і забезпечених, у Москві й Петербурзі, кажуть приблизно одне: ми готові потерпіти, готові поголодувати й не їздити за кордон, але батьківщину ворогові не здамо. Вони досі впевнені, що США і Європа намагаються знищити Росію, а Путін — символ сили й адекватної відповіді.
Але ж є здоровий глузд. Невже росіяни не розуміють, що це — не їхня війна?
— Можна бачити в політиці Путіна агресію, а можна — силу волі, стійкість і принциповість, безстрашність і боротьбу за справедливість. Для цього існує державна пропаганда.
Путіну мир не вигідний, він не живе у XXI столітті. Не забувайте, його головний біль — розпад СРСР. Сталін у Росії — досі серед найповажніших і найшанованіших історичних персон. І влада всіляко підтримує ці настрої. Сильна рука — символ сучасної Росії. Росіяни сприймають Путіна не як президента, а як вищий дар.
Це не війна народів, а війна цінностей. Звісно, вона не може тривати вічно, але триватиме довго. Сценарії різні: Путін може зникнути вже до весни або правитиме ще декілька років. Хто прийде йому на зміну — ось питання. І якою буде реакція народу на зубожіння. Це вирішиться протягом найближчих півтора-двох років. Але Росію в існуючих кордонах ми бачимо востаннє.
Путін розуміє наслідки загарбання Криму?
— Це його особисте рішення. Анексія Криму й підтримка терористів на Донбасі — стратегічний провал у зовнішній політиці Росії. В результаті це призведе до знищення її економіки й зубожіння мільйонів громадян.
Путін ввійде в підручники історії як найвпливовіша постать свого часу у світовій політиці. Але нарівні з Гітлером і Сталіним. Він зганьбив Росію й російський народ і на довгі роки встромив клин між народами Росії й України.
Чи довго економіці країни витримувати його владу?
— І без того слабкий малий бізнес найближчим часом знищать остаточно. У Москві й Петербурзі люди щодня обговорюють не лише підвищення цін і курс валюти, а й масове закриття підприємств, магазинів, ресторанів. За таких умов резервів Росії вистачить на два роки, підрахували експерти. І це якщо ситуація не погіршиться, не будуть запроваджені нові санкції й ціна на нафту не впаде ще нижче. Що буде після цього — не уявляю. Я — громадянин Росії, і з сумом спостерігаю, з якою величезною швидкістю моя країна скочується в безодню.
Коментарі