— У Вірменії багато товарів українських виробників. Це насамперед харчі, вино, горілка. Активізувалася співпраця між бізнесом і громадськими організаціями. Вам простіше, бо маєте море, можете все перевозити. Вірменії важче зі сполученням зі світом. Через високі ставки мита — 40 відсотків — невигідно купувати ваші автобуси. Вірменська економічна система по суті монопольна, — каже 57-річний Степан Ґріґорян. Він очолює Аналітичний центр глобалізації та регіональної співпраці у Вірменії.
Чи впливає Україна на події на Кавказі?
— Становище на Кавказі таке: Грузія домагається вступу в Північноатлантичний альянс, Азербайджан дуже обережно працює з усіма, а Вірменія є членом Організації договору про колективну безпеку. Політичний вплив Києва у регіоні до останнього часу не підвищувався. Ви мали яскраво прозахідного президента, на це ревниво дивилася Росія, тому вірмени були дуже обережні. Після виборів в Україні ситуація змінилася.
Вірменія та Азербайджан розпочали у Москві переговори щодо статусу Нагірного Карабаху. Чи зацікавлена Росія у вирішенні карабаського конфлікту?
— Москва бажає зберегти свою присутність. Єреван подовжив на 49 років термін перебування російської військової бази в Ґюмрі, хоч стара угода мала закінчитися за 10 років. Це рішення не сприяє стабільності на Кавказі й ще більше зміцнює Росію. Проте нашу владу можна зрозуміти. Кордон із Туреччиною досі не відкрили, карабаський конфлікт з Азербайджаном не вирішили. У такому становищі сказати росіянам "ні" дуже важко.
Маємо прогрес у перемовинах з Азербайджаном. До 2008-го була імітація цього процесу, доки у Мінську не підписали протокол із трьома пунктами: визнання територіальної цілісності, право на самовизначення та мирне розв'язання конфлікту. Діалог буде тривалий. Вірменія погодилася вивести війська з територій навколо Нагірного Карабаху, а Азербайджан — надати йому тимчасовий статус. Це вже успіх.
Між Нагірним Карабахом і Вірменією зараз є кордон?
— Нас сполучає Лачинська дорога. На ній є пропускні пункти і митниця. Та за поведінкою карабаської еліти я б не сказав, що вони хочуть бути нашим "шматком". Якби постало питання: або з Азербайджаном, або з Вірменією, то виступали б за об'єднання з Вірменією. Але хочуть бути незалежними.
У Єревані продають адміністративні карти Вірменії. На них Карабах — звичайна область країни.
— Патріоти скрізь продукують такі речі й роблять на цьому гроші. Історики деяких сусідніх країн узагалі запевняють, що вся територія Вірменії — це їхні історичні землі. Гордість за велику історію має бути, але в реальній політиці треба залишатися реалістами.
Чому кордон із Туреччиною досі закритий?
— Вірменія почала переговори з турками без попередніх умов. Визнали теперішній вірмено-турецький кордон, що Карська область і гора Арарат є турецькою територією. Але процес нормалізації відносин із Туреччиною загальмував. Проти цього виступає ататюркистська опозиція в Туреччині. Анкара не нормалізує стосунків з Єреваном, щоб не втратити виборців.
Зараз можливе визнання геноциду вірмен на рівні Туреччини та міжнародної спільноти?
— Карту геноциду вірмен час од часу розігрують американці, коли їм треба щось виторгувати у турків. Те саме робили Франція та Німеччина. Зараз європейці перестали цю карту розігрувати. Кажуть чесно: вступ Туреччини до Євросоюзу неможливий через права людини, через мусульманське населення тощо. У Туреччині чимало знаних людей, починаючи від письменника Орхана Памука, визнали геноцид вірмен. Десятки тисяч уважають, що треба вибачитися перед цим народом, хоч і не вживають слова "геноцид". Для нас найважливіше, щоб визнала Туреччина, бо це визначатиме наші відносини.
Чи зміниться політичний курс Вірменії, якщо до влади після виборів прийде опозиція?
— Вірменський національний конгрес, який очолює колишній президент Левон Тер-Петросян, досить активний. Збирають мітинг у 30–50 тисяч осіб — це дуже велика цифра для Вірменії. Але якщо ти не пропонуєш європейського вектора розвитку і є ще більш проросійським, ніж чинна влада, твої можливості змінити щось у країні обмежені.
1 
1
Коментарі
5