Торік здавалося, що чергові парламентські вибори підвели риску під кількома нечесними виборчими кампаніями. Що в Україні знову торжествує один із фундаментальних принципів демократії: кожен виборець має право вільно віддати свій голос і може бути впевненим, що його зарахують саме так, як він проголосував.
Сьогодні ж стало зрозуміло: парламентські вибори 2006 року остаточно сфальсифіковано.
Формально торік у березні люди голосували без жодного тиску. Більш-менш чесно було підраховано голоси. Але виборці Олександра Мороза і Соцпартії однозначно не голосували за те, щоб їхні обранці вступили в коаліцію з Партією регіонів. Ті, що віддали голоси Юлії Тимошенко та БЮТ, аж ніяк не уповноважували їх домовитися однієї зимової ночі з Януковичем й долати вето президента на основоположний для балансу влади закон. Виборці комуністів навряд чи розраховували, що "антиолігархічна" сила з неприхованим задоволенням і без жодних вагань вступить у союз із нібито так нещадно критикованими нею олігархами. Прихильники "Нашої України" також навряд чи очікували від своїх обранців неоднозначних ігрищ з "регіоналами", внаслідок яких НСНУ догралася до цілковитої поразки і фактичного відсторонення від великої політики.
Особливо винахідливі їдуть молитися до Єрусалима
Проголосувавши за одне, люди отримали зовсім інше. Результат той самий, що й коли б із виборчих урн прибирали одні бюлетені, вкидаючи на заміну інші, з хрестиками напроти потрібних партій. Під час президентських виборів 2004 року багатьом здавалося, що махінації з відкріпними талонами чи підробка протоколів виборчих комісій — це верх цинізму, наруги над суспільством й неповаги до нас усіх. Виявляється, може бути ще цинічніше й нахабніше. Це коли не менш брутальне спотворення народного волевиявлення відбувається цілком відкрито, практично, під об"єктивами телекамер. А особливо винахідливі їдуть після всього цього молитися до Єрусалима. Та ще й прихопивши із собою десяток журналістів — щоб уся Україна стала свідком неабияких християнських чеснот.
2004-го брутальну фальсифікацію вибору людей зупинила помаранчева революція. Схоже, зараз не менш брутальне порушення волі виборців не в змозі зупинити ніхто. Гарант дотримання прав і свобод громадян — президент — не має підстав для розпуску цього парламенту. Не має він поки що й дієвих засобів боротьби проти сваволі Партії регіонів і БЮТу. Люди зневірені й розчаровані. Така повзуча фальсифікація виборів, як тепер, навряд чи здатна викликати рішучий протест зразка осені 2004-го.
Сьогоднішня ситуація цілком влаштовує тих, хто прагне максимально необмеженої суспільством або ж законами влади. Зараз це Партія регіонів. У близькому майбутньому бачить себе на її місці Юлія Тимошенко. Країна вже проходила щось подібне на початку 2000-х. Чим це скінчилося — відомо. Але зараз знову почався відлік втраченого Україною часу, надолужити який буде дуже важко. Це найгірше.
2 
1
Коментарі