— Політична воля є нині головним фактором, який може змінити ситуацію в країні зі слабкою державністю і високим рівнем корумпованості. І ця воля має виходити з найвищого рівня — від президента України, — каже Яків Грибов, голова Ради директорів компанії "Nemiroff". — У суспільстві немає несприйняття рейдерства. А це проблема не лише бізнесмена, котрого позбавляють бізнесу. Це проблема суспільна, бо рейдерство провокує втрату робочих місць, а відповідно — погіршення місцевої інфраструктури. Єдине, що воно розвиває — корупцію.
У середу в Києві відбувся круглий стіл "Корпоративне право України: проблеми та шляхи вирішення". Політики, бізнесмени, представники громадських організацій, юристи говорили про формування на загальнонаціональному рівні законодавства, яке унеможливило б усі види корпоративних конфліктів. Особливу увагу учасники круглого столу звернули на небезпеку рейдерських захоплень підприємств і можливі шляхи системного вирішення цієї проблеми.
— Рейдерство стало прибутковою справою для корупціонерів. У тебе 5 відсотків підприємства, а стає 100. Звісно, є з чого поділитися. Це потрібно змінювати. Неможливо побудувати нормальне суспільство, якщо в "тіні" ходять такі гроші. Ставлення в суспільстві до рейдерства має бути таким, як до наркоторговців, — зазначає Яків Грибов. — Якщо взяти приклад "Nemiroff", то в нас є рішення кіпрської компанії — 100-відсоткового власника ДП УГК "Nemiroff". Але ми не можемо реалізувати цього рішення. Не рятує навіть угода акціонерів. Уявіть ситуацію: мене як власника повідомили, що підприємство запрацювало під керівництвом менеджменту, якого власник хоче звільнити. Я радий, що підприємство працює, бо в мене відповідальність перед простими людьми. Але ж це шантаж. Хочуть — працюють, хочуть — не працюють.
Топ-менеджер компанії "Nemiroff" Юрій Сорочинський каже, що частина проблеми рейдерства криється в недосконалому законодавстві:
— Якщо порівняти британський та український закони про компанії, то це дві великі різниці. У них чітко регламентовані обов'язки та права директора. У нас — дві статті і все. Власнику важко звільнити директора. Суди також не допомагають, оскільки недосконале законодавство відкриває широке поле для маніпуляцій. Для нас мало би стати нормою: якщо менеджер бере участь у рейдерстві або зловживає посадою, власник може звільнити його.
У законодавстві має бути прописаний публічний доступ до всіх корпоративних документів. Приклад із компанією "Nemiroff" — це не банальне захоплення підприємства, а тонкий спосіб рейдерства. Адміністративний суд Вінницької області заборонив власнику отримати дублікат статуту. У Росії, наприклад, будь-яка особа, сплативши певну суму державі, має право отримати дублікат статуту. В Україні цього немає. Директор дає статут, якщо хоче. Ніде не прописано його відповідальності за невиконання рішень власників. Немає механізму, яким можна змусити директора виконати рішення власника.
Значна роль у державних реєстраторів. Вони реєструють статут і вносять зміни щодо директорів. У випадку "Nemiroff" у Немирівському районі є два реєстратори, яких призначає на роботу голова районної адміністрації. То зараз один у відпустці, а іншого відсторонили від роботи. А раз держреєстраторів немає, то нічого зробити не можна. Тобто, не лише правоохоронні органи, але й місцева влада бере участь у цьому.
Рейдерство поділяється на три категорії — біле, сіре та чорне. Таку класифікацію пояснює голова комісії Українського союзу промисловців і підприємців із питань економічної безпеки суб'єктів господарювання та захисту інвестицій Олександр Дічек:
— Перше є елементом ринку. Друге — не порушує закону, але порушує норми етики та моралі. Чорне рейдерство — протиправне рішення суду чи інших органів. Близько половини того, що ми називаємо рейдерством, насправді є корпоративними конфліктами. Серед факторів, які посприяли розвитку рейдерства, є широка компетенція судів, які приймають рішення, і високий рівень корупції.
Віце-президент Української іноземної юридичної колегії Микола Павлов зазначає, що для іноземних інвесторів важливе середовище, в яке вони приходять.
— Будь-яка культура залежить від традицій, усталених правил і обов'язковості їх виконання. Якщо ми подивимося на ці складові, то зрозуміємо, що традицій у нас немає, — каже Микола Павлов. — Правила приймають несистемно, тлумачать неоднозначно. А виконання їх — це найбільша проблема. У нас попирається право, а суд виконує виключно обрядову функцію.
Для того, щоб це змінити, потрібно сформувати перелік тих категорій корпоративних суперечок, які належать до підсудності того чи іншого судового органу. Часто корпоративна культура переростає у витонченість культури її порушення й невиконання рішення власників. Нерідко виникає ситуація, як у мультику: "Посылку положено принести, а отдавать — не обязательно". Що з того, що є рішення? Ніхто все одно не виконуватиме.
3 
1
Коментарі