Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що життя в занедбаних селах і містах Чорнобильської зони варто відродити. Каже: "Для цього є всі підстави. Це все робочі місця, додаткові доходи до бюджету". Як дає раду забрудненим радіацією землям Білорусь, розповідає аналітик відділу з проблем катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції білоруського Інституту радіології Олег Соболєв, 43 роки.
— У країні визначений 21 забруднений радіацією район, що потребує розвитку. Там видобувають корисні копалини, виробляють папір, розводять на продаж форель, судака. У супермаркетах Мінська рибу потім розбирають. Одразу біля зони відчуження, в Наровлянському районі Гомельської області, виробляємо мармурове м'ясо — закупили спеціальне поголів'я, — каже експерт. — Наші нормативи вмісту радіонуклідів у їжі найжорсткіші у світі. Приміром, щодо м'яса європейський норматив становить 600 бекерелів на кілограм, у нас — 185.
На будь-якому підприємстві є система радіаційного контролю щодо сировини та кінцевого продукту. Товар має отримати радіаційно-гігієнічний сертифікат. Без нього в торгівлю він не потрапить.
Хто розробляє і контролює господарську діяльність на забруднених територіях?
— Інститут радіології в Гомелі. Є п'ять зон забруднення, і для кожної розроблені рекомендації. Наприклад, в одній обмеження на ведення сільського господарства мінімальні, а радіаційний контроль — періодичний. Є зони, де люди мають право відселитися.
Завдяки цим рекомендаціям у країні торік забруднене молоко виявили лише у 25 селах. Причому всюди це були приватні, а не державні господарства. Для цього створюють угіддя для випасу худоби, тваринам роздають фероціаніди, які запобігають надходженню цезію в молоко. Ми поновили сільгоспвиробництво на мільйоні гектарів.
Наскільки це економічно вигідно?
— Торік держава вклала приблизно 1,6 трильйона рублів (1,6 млрд грн. — "ГПУ"). Але це окуповується. У 1990-х перед білоруськими аграріями поставили завдання будь-що отримати на забруднених землях чисту продукцію. Спробувати всі можливі способи. Коли цього навчилися, у 2000-х з'явилося складніше завдання — робити цю продукцію ще й рентабельною.
Що відбувається на відселеній території?
— Господарська діяльність там заборонена. Найнебезпечніші землі ще з 1988-го займає Поліський радіаційно-екологічний заповідник. Там працюють 800 людей. Дозволені лише вирощення лісів, гасіння пожеж, наукова і природоохоронна роботи. Природа там буяє. Дикі тварини плодяться самі, а от зубрів завезли.
Туризм у заповіднику дозволений?
— Поки що не плануємо. Усе-таки це радіаційно небезпечна територія, огороджена колючим дротом. Хоча період розпаду цезію-137 і стронцію-90, яких у Чорнобильській зоні найбільше, 30 років. Після катастрофи минуло 26. Отже, радіації лишилося трохи більше половини. Науковці перевіряють землі й кажуть, приміром: "На ось цій маленькій смужці землі рівень забруднення знизився, її можна повертати в обіг". Утім, там усе позаростало. Треба багато вкласти для підвищення родючості ґрунтів. Тому аналізують, чи вигідно це робити. Торік ввели в експлуатацію 1,4 тисячі гектарів. А з часу аварії — понад мільйон.
4 
35413
Коментарі