Вийшов перший німецько-український словник лайливих слів. У ньому понад 1600 позицій.
— Щось подібне вже неодноразово з"являлося на книжкових полицях більшості європейських міст, — каже один із рецензентів книжки, 57-річний філолог Федір Остапенко. — У Москві на початку 90-х було видрукувано словник політичної лайки. Подейкують, що його тоді добре розкуповували у стінах Державної думи.
Свого часу для Федора стало відкриттям, що лайливі вирази приходять до нас не лише з Росії, а й із Заходу:
— Саме у Берліні я дізнався, що "шайсе" або "аршльох", що по-нашому значить "лох", є лідерами серед лайливих слів. Коренем останнього є німецьке "lohk". Воно означає жінку легкої поведінки.
Українська мова сформувалася на народно-розмовній основі, а не на книжній, як російська
— Лаятися треба грамотно, — стверджує поет Максим Зінчик, 28 років. — Тим більше, що у нас лайливі слова вживають не тільки у стані запалу, а й просто для заповнення пауз. Зазвичай, щоб позбутися певних емоцій або ж для того, щоб когось образити. Чи і те, й інше разом. Та було б добре, якби перед тим, як когось "послати", ми зазирали до словників. Тоді й сварок було б значно менше.
Федір Остапенко каже, що і німецька, і французька, й англійська мови мають дуже багато брутальних чи напівбрутальних висловів. І новий словник стосується радше не лайки, а саме таких словоутворень. Українська ж мова сформувалася на народно-розмовній основі, а не на книжній, як, приміром, російська. Тому її потенціал щодо озвучення напівбрутальщини — дуже великий.
3 
1
Коментарі