Президент Росії Володимир Путін написав статтю про так звану єдність українського та російського народів.
Це набір старих кліше. Зводяться до пропагандистських тез про "штучність" України. Маніпулятивна добірка історичних фактів має підвести читача до висновку, що незалежна Україна завжди була іноземним проєктом під зовнішнім управлінням. Її мета — послабити Росію.
Стаття має викликати ностальгію за "ситими" часами Радянського Союзу. Закласти підвали під територіальні претензії до України. Кремль переконує, що мирне та процвітаюче майбутнє України можливе лише у "єдності" з РФ. Вкотре хочуть продати "газову знижку" за повернення в московську орбіту. Через тему "єдності" Путін звертається і до Заходу. Окреслює зону свого інтересу. Це новий виток навколо європейських устремлінь України й російських спроб зупинити цей рух. Гарна новина, що у Кремлі бачать загрозу його незворотності.
Путін у маніпуляціях вдається до перевіреного способу — поділяй і владарюй. Протиставляється "добра" Росія і "поганий" Захід. Правобережна та Лівобережна Україна. Католицизм і православ'я. Є теза про працьовитих українців і неефективну еліту, яка несе відповідальність за біди народу. Це втручання у внутрішні справи незалежної держави.
Москва спробує розіграти пряник
Публікація статті українською мовою аж ніяк не свідчить, що в Москві приходить усвідомлення інакшості України. Як українізація і нова економічна політика в СРСР, такий підхід має заколисати й заспокоїти. Відновити довіру до Москви. Українській владі треба діяти протилежно — зосередитися на реформах, пришвидшеному русі до Євросоюзу й НАТО, боротьбі з корупцією.
Росія активізується на гуманітарному напрямку. Це продовження семирічної агресії "м'якою силою". Москва розуміє шкідливість батога, тому спробує розіграти пряник для українців. Нашій владі потрібно звернути увагу на паспортизацію на Донбасі. Припинити спроби розвернути закон про державну мову. Нині гуманітарна безпека, включно із захистом власної церкви, набувають критичного значення. Стаття Путіна має нарешті переконати Банкову у шкідливості тези "какая разниця".
Коментарі