Колишній президент Леонід Кучма отримав російський орден "За заслуги перед Вітчизною" першого ступеня. Нагороду йому присвоїли у квітні 2004-го. "За великий особистий внесок у зміцнення дружби і співробітництва між народами Росії й України", написано в указі російського президента.
— Володимир Путін нагородив, а його наступник Дмитро Медведєв вручив орден. Цей розвінчує популярний в Україні міф про відмінності кремлівських керманичів, — коментує директор Інституту національної стратегії Олеся Яхно, 33 роки. — В Україні активно прогнозують, чия перемога на президентських виборах у Росії 2012 року буде вигіднішою для Києва. Але це марна справа — політика Медведєва нічим не відрізняється від путінської. Для них період президентства Кучми залишається приємним спогадом лідерських позицій Росії на пострадянському просторі. Хоч Леонід Данилович і вів політику багатовекторного шантажу: вибивав доларові кредити на Заході, погрожуючи перспективою злиття з Росією у спільному інтеграційному проекті, й діставав дешевий газ, говорячи про рух до Європи.
Першого президента Леоніда Кравчука російський політикум уважає одним із руйнівників Радянського Союзу. Хоча це ж у Москві зародились відцентрові процеси, які призвели до падіння радянської імперії. А за Кучми українська політика цілком повторювала російську. Підкреслювала, що Росія, її політична система, тип лідерів, технології приходу до влади є прикладом для наслідування в інших країнах колишнього СРСР. Яскравий приклад — сценарій президентських виборів. 1996-го у другому турі чинний глава держави Борис Єльцин переміг комуніста Геннадія Зюганова. В Україні цей сценарій повторили: Леонід Кучма у другому турі набрав більше голосів, ніж комуніст Петро Симоненко.
Із 2005-го, після помаранчевої революції та перемоги Віктора Ющенка на виборах президента, припинили копіювати російську політику. Тоді зруйнувалися стереотипи приходу до влади, в яких визначальні адмінресурс і контроль над провідними ЗМІ, а не думка народу. Політичні відносини Москви та Києва були погані, але зрозумілі. Росія критикувала Ющенка за кроки до НАТО, до безвізового режиму з Євросоюзом, хоч не припиняла рухатися цими ж напрямками. Зараз, за Віктора Януковича, ми чуємо лише декларації дружніх стосунків і розмови про спільний підхід до розвитку пострадянського простору. А насправді Київ чинить Москві економічний опір. Українські та російські еліти є прямими бізнес-конкурентами. Представники української широко представлені у владі, відтак росіянам не так просто відкусити ласі шматки й цілі галузі. Іще коли Віктор Федорович був прем'єром у президента Ющенка, у Кремлі розуміли: з лідером Партії регіонів важко домовитися щодо економічної сторони союзів. Він багато обіцяв, але не виконував.
Кучмі віддали нагороду аж через сім років. Можливо, Кремль намагається якимось чином "ущипнути" Януковича за непоступливість у питанні об'єднання газотранспортних систем. Митний союз, куди Москва активно сватає Київ, поки що проект без реального економічного змісту. А газова "труба" — це те, що завжди буде об'єктом жвавого російського інтересу. І якщо "справу Тимошенко" українська влада може використати для перегляду чинного газового контакту, то росіяни мають "справу Кучми", щоб тиснути на Україну в питаннях економічних поступок.
У Кучми залишилися непогані контакти з деякими представниками російської еліти. Він міг ініціювати через них вручення ордена "тут і зараз". Для будь-якого президента бути підсудним у кримінальній справі й невиїзним — це образа на все життя. Тим більше що Кучма палко вітав обрання Януковича президентом і був найпишномовнішим на зустрічі чотирьох українських президентів із нагоди річниці правління Віктора Януковича. Хоч би чим закінчилася кримінальна справа щодо вбивства Георгія Ґонґадзе, репутація Кучми заплямована назавжди. Гадаю, у нього є достатньо інформації про Януковича, і нею колишній президент принагідно поділиться з Кремлем.
3 
1
Коментарі
18