Із 1 вересня вартість газу для населення має зрости на 20%. Але тарифи слід підвищувати принаймні вдвічі, вважає старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ельдар Газізулін, 28 років.
Чому напередодні президентських виборів уряд йде на підвищення тарифів?
— Якщо подорожчання відбудеться, то це — результат домовленостей між Кабміном і Міжнародним валютним фондом. Одна з вимог надання кредиту МВФ — збільшити тарифи на газ для населення, щоб знизити навантаження на бюджет. Річ у тім, що уряд змушений постійно дотувати "Нафтогаз". Ця компанія майже банкрут. Підвищення тарифів — один із способів допомоги їй.
Вимога МВФ обґрунтована: ціни на газ у доларах цього року зросли, а гривня ослабла. Тарифи мали зрости хоча б на рівень девальвації гривні. Також не відбулося корекції на зростання вартості газу.
Нині тарифи треба підвищувати не на 20 відсотків, а принаймні удвічі. Якщо уряд щоквартально переглядатиме їх, то подорожчання газу для населення відбуватиметься протягом року-півтора.
У столиці цілі райони відключають від гарячої води. Як розв"язати проблему боргів комунальних підприємств перед "Нафтогазом"?
— В інших галузях це вирішується просто — через суди, конфіскацію майна тощо. В комунальній сфері таке впровадити складно. Подекуди проблема виникає через низький рівень платежів населення. Тому слід збільшити санкції за неплатежі. В інших випадках є результатом корупції, зловживань, непрофесійного управління. Це треба припинити. Наприклад, посилити відповідальність керівників комунальних підприємств, які часто затримують перерахування коштів "Нафтогазу".
Чому досі дотують теплокомуненерго?
— Це нормальна практика держави. Є споживачі, які не можуть платити, є пільгові категорії — їх у нас чимало. Інше питання, що систему треба реформувати. Бо часто дотації та пільги отримують заможні люди, а бідні змушені платити 100-відсотково.
Подекуди газифікація сіл була зайвою
Практика дотацій залишилася нам у спадок від радянських часів. Тоді робили масштабні державні капіталовкладення в теплогенеруючі підприємства. Нині ж значна їхня частина в приватних руках. Власники не вкладають коштів у модернізацію, перебудову роботи. Влада має змушувати їх виконувати підписані інвестиційні чи приватизаційні угоди.
Прем"єр Юлія Тимошенко заявила, що за три-п"ять років доб"ється енергетичної незалежності від Росії. Як це можна зробити?
— За рахунок розвитку атомної енергетики, збільшення видобування вугілля і власного газу, впровадження енергоефективних технологій. Усі ці способи є досить дорогими, для їх реалізації потрібно, як мінімум, чотири-п"ять років.
Найкращий спосіб зменшити енергозалежність — підвищити енергоефективність економіки. Для цього необхідно спрямувати великі інвестиції у заміну промислових технологій. На це знадобиться до п"яти років. Також потрібні кошти і на житлово-комунальний сектор — для утеплення будинків, заміни труб, теплоізоляції. Цей процес тривалий — до 10 років.
Тобто з огляду на реалістичність, заява прем"єра більше схожа на самопіар.
Як же Україна може зіскочити з "газової голки"?
— Цей процес розпочався з переходом на закупівлю російського газу за реальними цінами. Сама вартість газу — стимул для перебудови економіки. І не потрібно збільшувати бездумно "дозу".
Ціну на газ все одно треба підвищувати. Потрібні інформаційні кампанії для населення: як заощаджувати енергію вдома, що краще міняти — вікна чи щось інше. Урядовці й чиновники не розповідають такого людям по телевізору.
Через вибори уряд не наважується серйозно говорити з населенням, що нинішні тарифи — неадекватні. Після виборів цей процес почнеться.
А якщо розвивати альтернативні джерела енергії?
— У селах і селищах можна використовувати місцеві види палива. Вони підходять для невеликих енергостанцій. Але це потенціал районного значення, а не національного.
У певних регіонах можна використовувати солому, біомасу, енергію вітру чи сонця. Але у масштабах України альтернативні джерела енергії становлять менше відсотка. Щоб нетрадиційні види енергії становили 10–20 відсотків, як у країнах Євросоюзу, треба 10–15 років і великі інвестиції. Нині вигідніше використовувати російський газ — він не є надто дорогим для нас.
Чи сприяла газовій залежності тотальна газифікація населених пунктів України?
— Справді, в 1970–1980 роках активно газифікували східні й південні регіони. В роки незалежності цей процес тривав у сільській місцевості, бо блакитне паливо було дешевшим за вугілля.
Подекуди газифікація сіл була зайвою. Тепер очевидно, що при нинішніх тарифах і поганій теплоізоляції сільських будинків використання газу для опалення стає дорогим задоволенням. У багатьох селах від нього відмовляються і переходять на інші види палива.
2 
1
Коментарі